Сучасні рекомендації щодо профілактики, скринінгу та лікування діабету у пацієнтів з трансплантацією нирки: основні моменти європейського опитування робочої групи ERA DESCARTES

Хоча посттрансплантаційний цукровий діабет (ПТЦД) є поширеним ускладненням після трансплантації нирки, даних щодо профілактики, оптимального скринінгу та стратегій лікування мало.

Методи

Робоча група DESCARTES Європейської ниркової асоціації розповсюдила веб-опитування серед європейських центрів трансплантації, щоб зібрати інформацію про оцінку ризику, процедури скринінгу та методи лікування для запобігання та лікування ПТД у реципієнтів трансплантованої нирки.

Результати

Результати дослідження: відповіді були отримані від 121 із 241 центру трансплантації (50%) у 15 країнах Європи. Практика скринінгу на цукровий діабет під час обробки трансплантатів виявилася неоднорідною: лише 13% центрів використовували рекомендований пероральний тест на толерантність до глюкози (ОГТТ), тоді як 14% не проводили скринінг взагалі.

Під час трансплантації 19% центрів адаптували режим імуносупресивної терапії, враховуючи передбачуваний ризик післятрансплантаційного цукрового діабету (ПТДМ). Застосовували такі стратегії, як використання циклоспорину або рання відміна стероїдів. У 52% випадків проводився строгий контроль рівня глікемії за допомогою базального інсуліну в перші дні після трансплантації.

Для раннього виявлення ПТДМ (у період від 45 днів до шести місяців) визначені протоколи скринінгу мали 68% центрів, зокрема на основі глікемії натщесерце та/або рівня HbA1c, тоді як лише 7% включали проведення ОГТТ. У разі ранньої гіперглікемії (<45 днів) зміни в імуносупресії враховувалися у 41% випадків, а при встановленому ПТДМ (>45 днів) — у 58%.

Окрім інсулінотерапії, найчастіше для лікування ранньої гіперглікемії (<45 днів) і ПТДМ (>45 днів) використовувалися інгібітори дипептидилпептидази-4 (DPP4) та метформін. Використання інгібіторів SGLT2 і аналогів GLP зросло через понад 45 днів після трансплантації.

Обговорення

Обговорення висвітлює значну варіативність у скринінгу та управлінні післятрансплантаційним діабетом (ПТЦД) серед європейських трансплантаційних центрів. Ці відмінності зумовлені обмеженими даними, недостатніми доказами та відсутністю чітко визначених стандартів у поточних настановах, таких як ті, що розроблені KDIGO та ADA.

• Обмежене використання OGTT: Попри його рекомендації, лише 13% центрів використовують тест орального глюкозного навантаження (ОГТТ) на етапі підготовки до трансплантації. Цей тест є переважним через ненадійність визначення глікемії натще та рівня HbA1c у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (ТНН).
• Альтернативні методи: Більшість центрів покладаються на HbA1c (87%) та глікемію натще (70%), хоча ці методи можуть занижувати ризик ПТЦД.
• Пропуск скринінгу: Тривожно, що 14% центрів не проводять скринінг на діабет перед трансплантацією.

Висновок

Це європейське опитування підкреслює значні варіації в практиках профілактики, скринінгу та лікування ПТДМ, наголошуючи на необхідності більш чітких вказівок щодо підходу до цього ускладнення.

ДЖЕРЕЛО: Clinical Kidney Journal

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.