Які ліки можуть викликати набряк?

Набряки стоп і ніг є частою скаргою в нашій практиці. Вони можуть спричиняти біль, слабкість, важкість, дискомфорт, обмежену рухливість і негативне сприйняття тіла. Ліки можуть сприяти виникненню набряків, як самостійно, так і в поєднанні з іншими проблемами зі здоров’ям. Набряки також асоціюються з похилим віком, жіночою статтю, ожирінням, діабетом, гіпертонією, болем, відсутністю фізичної активності та обмеженням рухливості. Ці фактори часто вимагають призначення лікарських засобів, що можуть погіршувати проблему. Тому важливо знати, як лікувати або запобігати набрякам, викликаним лікарськими засобами.

Основні причини набряків

Є чотири основні причини виникнення набряків, і всі вони можуть сприяти набрякам, викликаним медикаментами:

1. Підвищений капілярний тиск.
   Умови, такі як серцева недостатність, ниркова дисфункція, венозна недостатність, тромбоз глибоких вен і цироз можуть підвищувати капілярний тиск, що призводить до набряків.
2. Зниження онкотичного тиску.
   Гіпоальбумінемія, яка є основною причиною зниження колоїдного онкотичного тиску, може бути наслідком нефротичного синдрому, діабетичної нефропатії, вовчакового нефриту, амілоїдозу, нефропатій, цирозу, хронічних захворювань печінки, а також мальабсорбції чи недоїдання.
3. Підвищена капілярна проникність.
   Судинні пошкодження, часто асоційовані з діабетом, можуть підвищувати капілярну проникність і сприяти набрякам.
4. Порушення лімфатичного дренажу.
   Лімфатична обструкція є поширеною у пацієнтів з лімфедемою, пухлинами, запаленнями, фіброзом, деякими інфекціями, післяопераційними ускладненнями та вродженими аномаліями.

Такі стани, як порушення роботи щитовидної залози, також можуть викликати збільшення кількості міжтканинного альбуміну та інших білків без відповідного збільшення лімфатичного відтоку, що призводить до лімфедеми.

Ліки, які можуть викликати набряки

1. Блокатори кальцієвих каналів (БКК).
   Ліки, такі як ніфедипін і амлодипін, можуть підвищувати гідростатичний тиск шляхом селективної вазодилатації пре-капілярних судин, що призводить до підвищення внутрішньокапілярного тиску. Нові ліпофільні БКК (наприклад, левамлодипін) демонструють нижчий рівень набряків. Зниження дози часто є ефективним. Діуретики не дуже ефективні для лікування набряків, спричинених вазодилатацією. Комбінація БКК з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину (БРА), які сприяють посткапілярній дилатації та нормалізують внутрішньокапілярний тиск, може зменшити витікання рідини в міжтканинний простір. Така комбінація може бути більш ефективною, ніж монотерапія високими дозами БКК.

2. Тіазолідиндіони (наприклад, піоглітазон).
   Ці препарати підвищують проникність судин і гідростатичний тиск. Вони діють, стимулюючи гамма-рецептор, активований проліфератором пероксисом, що підвищує проникність судинного ендотелію, секрецію судинного ендотеліального фактора росту та затримку натрію і рідин у нирках. Через інші побічні ефекти їх використання наразі обмежене.
3. Засоби для лікування нейропатичного болю (габапентин та прегабалін).
   Ці ліки можуть спричиняти селективну вазодилатацію артеріол через механізм, подібний до БКК, що призводить до підвищення внутрішньокапілярного тиску. Набряки зазвичай починаються протягом першого місяця лікування або підвищення дози та часто зникають після зменшення дози або відміни препарату.
4. Протипаркінсонічні дофамінові агоністи.
   Ці препарати підвищують гідростатичний тиск, знижуючи симпатичний тонус і розширюючи артеріоли через активність альфа-2 адренорецепторів.
5. Нові антипсихотики. Ліки, такі як клозапін, ілоперидон, луразидон, оланзапін, кветіапін, рисперидон і зіпразидон, можуть підвищувати гідростатичний тиск через антагоністичний вплив на альфа-1 адренорецептори, що спричиняє вазодилатацію.
6. Нітрати.
   Ці препарати підвищують гідростатичний тиск, спричиняючи переважну венозну дилатацію, що призводить до збільшення венозного застою.
7. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).
   Ці препарати можуть підвищувати гідростатичний тиск, пригнічуючи вазодилатацію афферентних ниркових артеріол, знижуючи швидкість клубочкової фільтрації та стимулюючи ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, що призводить до затримки натрію і води. Ці побічні ефекти вимагають обережного застосування цих препаратів.
8. Інгібітори АПФ.
   Ліки, такі як еналаприл і рамприл, можуть підвищувати проникність судин. Вони знижують метаболізм і накопичення брадикініну, що підвищує проникність судин і витікання рідини. Ці ефекти рідкісні та зазвичай пов'язані з алергічними реакціями.
9. Інсулін.
   Інсулін знижує онкотичний тиск у капілярах і підвищує проникність судин. Швидка корекція гіперглікемії може призвести до втрати онкотичного тиску, тоді як хронічна гіперглікемія може пошкоджувати мембрани судин, підвищуючи проникність. Ці ефекти зазвичай є доброякісними та можуть бути контрольовані ретельним титруванням дози, обмеженням натрію або діуретиками.
10. Стероїди.
    Стероїди з мінералокортикоїдною активністю можуть підвищувати затримку натрію і води в нирках, що призводить до збільшення об’єму крові. Флудрокортизон має найвищу мінералокортикоїдну активність, тоді як дексаметазон і метилпреднізолон мають незначну активність.

Наслідки

Розуміння того, як ці ліки викликають набряки, важливе для ефективного управління ними. Наприклад, у випадку препаратів, які викликають набряки через знижений онкотичний тиск, таких як інсулін, повільне титрування доз може допомогти адаптуватися до змін осмолярності. Для препаратів, що викликають набряки через підвищений гідростатичний тиск, діуретики є більш ефективними в гострому лікуванні.

ДЖЕРЕЛО: https://www.medscape.com/

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.