Дитяча травма, кортизол і депресія: чи може блокування глюкокортикоїдних рецепторів змінити перебіг хвороби?

Дата публікації: 20.11.2026

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: глюкокортикоїди, стрес, безпека, депресія, кортизол, плацебо, ремісія, дитяча травма

pvproductions / magnific.com

Травматичний досвід у дитинстві є важливим фактором ризику розвитку та тривалого перебігу великого депресивного розладу. Одним із можливих механізмів цього зв’язку вважають порушення роботи гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі та зміну відповіді організму на кортизол.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні оцінили, чи може короткочасне блокування глюкокортикоїдних рецепторів зменшити вираженість депресивних симптомів у дорослих із великим депресивним розладом і травматичним досвідом у дитинстві.

Дизайн дослідження

До дослідження включили 158 дорослих пацієнтів із великим депресивним розладом і підтвердженим травматичним досвідом у дитинстві. Учасники протягом 7 днів отримували або антагоніст глюкокортикоїдних рецепторів, або плацебо. Стан пацієнтів оцінювали до початку лікування, через 1 і 6 тижнів, а також через 3 та 6 місяців.

Основною кінцевою точкою була вираженість депресивних симптомів через 6 тижнів. Додатково оцінювали клінічну відповідь, ремісію, тривогу, якість сну, рівень стресу, функціональні обмеження та концентрацію кортизолу у слині.

Результати

Через 6 тижнів вираженість депресивних симптомів зменшилася в обох групах, однак статистично значущої різниці між активною терапією та плацебо не виявили.

Також не було значущих відмінностей щодо:

  • клінічної відповіді;
  • частоти ремісії;
  • рівня тривоги;
  • порушень сну;
  • суб’єктивного стресу;
  • функціональних обмежень.

Через один тиждень у групі активної терапії рівень ранкового та вечірнього кортизолу був вищим, що підтверджувало фармакологічну блокаду глюкокортикоїдних рецепторів. Однак через 6 тижнів ця різниця вже не зберігалася.

Небажані явища частіше спостерігалися у групі активної терапії. Щонайменше одне небажане явище виникло у 93,6% пацієнтів, які отримували антагоніст глюкокортикоїдних рецепторів, та у 82,5% пацієнтів групи плацебо. Легкі та тяжкі небажані явища також статистично значуще частіше реєстрували у групі активного лікування.

Результати не підтвердили гіпотезу, що короткочасне блокування глюкокортикоїдних рецепторів може покращити перебіг великого депресивного розладу у пацієнтів із травматичним досвідом у дитинстві. Попри очікувану ендокринну відповідь на терапію, клінічного покращення щодо депресії, тривоги, сну або функціонального стану не спостерігали.

Це свідчить, що порушення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі можуть бути лише одним із компонентів складного патогенезу депресії після ранньої психічної травми, а вплив на цей механізм сам по собі може бути недостатнім для досягнення клінічного ефекту.

Висновки

Семиденний курс антагоніста глюкокортикоїдних рецепторів не зменшив вираженість депресивних симптомів у дорослих із великим депресивним розладом і травматичним досвідом у дитинстві порівняно з плацебо. Терапія спричинила очікувані гормональні зміни, однак не забезпечила клінічної користі та супроводжувалася більшою частотою небажаних явищ.


Перегляньте запис:


ДЖЕРЕЛО: Pubmed


На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Ментальне здоровʼя: три стратегії для розв ...
Чи потрібні дорослим регулярні ревакцинаці ...
Kartagener syndrome associated with bronch ...
Діабетичний кетоацидоз під час вагітності
Гіпертонічний тягар при хронічній хворобі ...
Менше обробленої їжі та більше рослин: важ ...
Результати дослідження лікарів «Призначенн ...