Стандартизований клінічний протокол застосування PRP при остеоартриті колінного суглоба I–II ступеня

Остеоартрит колінного суглоба є однією з найпоширеніших причин болю та функціональних обмежень. Результати окремих ін’єкційних методів лікування суттєво відрізняються між дослідженнями, тому дедалі більше уваги приділяють не лише самій процедурі, а й стандартизації всього процесу ведення пацієнта.

У проспективному багатоцентровому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні оцінили 240 пацієнтів із раннім остеоартритом колінного суглоба I–II ступеня за Kellgren–Lawrence. Учасників у співвідношенні 1:1 розподілили між стандартизованим комплексним підходом та звичайним веденням за рішенням лікаря. Стандартизований підхід включав чіткі критерії відбору пацієнтів, контроль характеристик ін’єкційного матеріалу, виконання процедури під ультразвуковим контролем, поетапну реабілітацію та систематичне спостереження.

Основні результати

Через 12 місяців стандартизований підхід забезпечив більше зменшення болю та краще відновлення функції коліна порівняно зі звичайним веденням.

Середня різниця між групами становила:

• –2,98 бала за візуально-аналоговою шкалою болю;
• –8,63 бала за загальним показником WOMAC;
• +10,25 бала за функціональною шкалою IKDC.

Усі ці відмінності були статистично значущими. Клінічно значущого покращення болю частіше досягали пацієнти зі стандартизованим підходом уже через 3 місяці, а перевага зберігалася через 6 та 12 місяців. Подібну тенденцію для функціональних показників спостерігали через 6 і 12 місяців. Задоволеність лікуванням також була вищою: шанси на більшу задоволеність у стандартизованій групі були приблизно в 1,8 раза вищими. Небажані явища виникли у 14,8% пацієнтів зі стандартизованим підходом порівняно з 31,9% у групі звичайного ведення.

Водночас стандартизована стратегія була дещо дорожчою. Проте економічний аналіз показав відносно невелике збільшення витрат на кожен додатковий бал покращення за шкалою WOMAC.

Результати показують, що при ранньому остеоартриті колінного суглоба значення може мати не лише вибір конкретної процедури, а й організація всього лікувального маршруту.

До кращих результатів потенційно можуть сприяти:

• чіткий відбір пацієнтів;
• стандартизоване проведення процедури;
• ультразвуковий контроль;
• структурована реабілітація;
• регулярне спостереження після втручання.

Водночас дослідження має принципове обмеження: обидві групи отримували однаковий тип автологічної ін’єкційної терапії, а плацебо-групи не було. Тому робота не доводить, що сама ін’єкційна методика ефективніша за плацебо або стандартне неін’єкційне лікування.

Крім того, стандартизований підхід складався одразу з кількох компонентів. Тому неможливо визначити, що саме забезпечило перевагу — контроль характеристик матеріалу, точність введення, реабілітація, більш систематичне спостереження чи їх поєднання.

Результати також стосуються ранніх стадій остеоартриту I–II ступеня і не повинні автоматично переноситися на пацієнтів із тяжкими дегенеративними змінами. Таким чином, стандартизований комплексний маршрут лікування раннього остеоартриту колінного суглоба забезпечив більше зменшення болю, краще функціональне відновлення та нижчу частоту небажаних явищ порівняно зі звичайним веденням. Однак дослідження не дозволяє зробити окремий висновок щодо ефективності самої ін’єкційної терапії.

ДЖЕРЕЛО: Pubmed

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.