Інтермітуючий гемодіаліз порівняно з безперервною замісною нирковою терапією при гострому ураженні нирок у критично хворих

Гостре пошкодження нирок часто виникає у критично хворих пацієнтів і в тяжких випадках потребує замісної ниркової терапії. Одним із ключових питань залишається вибір між інтермітуючим гемодіалізом та безперервною замісною нирковою терапією, особливо на початку лікування у відділенні інтенсивної терапії.

У багатоцентровому відкритому рандомізованому дослідженні порівняли ці два підходи у критично хворих дорослих із гострим пошкодженням нирок, які вже мали показання до замісної ниркової терапії. У дослідженні взяли участь 554 пацієнти: 272 були рандомізовані до інтермітуючого гемодіалізу, 282 — до безперервної терапії. До основного аналізу увійшли 535 учасників.

Основні результати

Первинною кінцевою точкою була велика несприятлива ниркова подія до 90-го дня, яка включала смерть, залежність від замісної ниркової терапії або збереження рівня креатиніну більш ніж на 25% вище початкового.

Такі події виникли у:

• 78,1% пацієнтів у групі інтермітуючого гемодіалізу;
• 71,6% пацієнтів у групі безперервної замісної ниркової терапії.

Скоригована абсолютна різниця ризику становила 6,28 відсоткового пункту, а довірчий інтервал перетнув заздалегідь визначену межу не меншої ефективності. Тому інтермітуючий гемодіаліз не продемонстрував не меншої ефективності порівняно з безперервною терапією.

Перегляньте записи:

Особливу увагу привернула смертність. До 90-го дня померли:

• 63,1% пацієнтів у групі інтермітуючого гемодіалізу;
• 53,5% у групі безперервної терапії.

За аналізом виживаності 90-денна смертність оцінювалася у 63,3% проти 53,6%, а відношення ризиків становило 1,30. Через послідовний сигнал вищої смертності в групі інтермітуючого гемодіалізу незалежний моніторинговий комітет рекомендував достроково припинити дослідження. Саме тому точну величину різниці смертності автори радять трактувати обережно.

Найчастішим ускладненням, потенційно пов’язаним із гострим пошкодженням нирок або замісною терапією, була гіпотензія. Її спостерігали у 68,8% пацієнтів після інтермітуючого гемодіалізу та у 66,5% після безперервної терапії.

Практичне значення

Результати ставлять під сумнів використання інтермітуючого гемодіалізу як універсального початкового підходу у критично хворих пацієнтів із гострим пошкодженням нирок, які потребують замісної ниркової терапії. Безперервна терапія забезпечує більш поступове видалення рідини та розчинених речовин і традиційно вважається особливо корисною при гемодинамічній нестабільності. Водночас інтермітуючий гемодіаліз залишається важливим методом і може бути доцільним у певних клінічних ситуаціях.

Дослідження не означає, що інтермітуючий гемодіаліз слід повністю відмовитися використовувати. Вибір методу залежить від гемодинамічного стану, показань до термінової корекції електролітних порушень, об’єму рідини, доступності обладнання та досвіду відділення.

Важливим обмеженням є дострокове завершення дослідження. Через це кількість подій була меншою, ніж планувалося, а оцінка різниці смертності може бути менш точною. Крім того, результати стосуються саме критично хворих пацієнтів із гострим пошкодженням нирок і не повинні автоматично переноситися на пацієнтів із хронічною хворобою нирок, які проходять плановий гемодіаліз.

Таким чином, інтермітуючий гемодіаліз як початкова стратегія не підтвердив не меншу ефективність порівняно з безперервною замісною нирковою терапією та асоціювався з вищою 90-денною смертністю. Водночас дострокове завершення дослідження вимагає обережної інтерпретації масштабу цієї різниці.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.