Частота та фактори ризику гіпотиреозу після гемітиреоїдектомії: ретроспективне когортне дослідження

Гемітиреоїдектомія — видалення однієї частки щитоподібної залози — широко застосовується при вузлових утвореннях та інших захворюваннях залози. Після операції залишена частка нерідко здатна забезпечувати достатню продукцію гормонів, однак у частини пацієнтів розвивається гіпотиреоз, що потребує подальшого спостереження. У ретроспективному когортному дослідженні оцінили частоту розвитку гіпотиреозу протягом перших шести місяців після гемітиреоїдектомії та визначили фактори, які можуть допомогти прогнозувати цей ризик.

Загалом проаналізували 159 пацієнтів, які перенесли операцію протягом майже десяти років. Основну групу становили 128 осіб із нормальною функцією щитоподібної залози до втручання. У всіх було щонайменше два вимірювання тиреотропного гормону (ТТГ) протягом шести місяців після операції.

Перегляньте запис:

Основні результати

Новий гіпотиреоз протягом шести місяців виник у 38 із 128 пацієнтів — 29,7%, тобто приблизно у трьох із десяти. У 97,4% випадків він був субклінічним — рівень ТТГ підвищувався, але концентрація тиреоїдних гормонів залишалася в межах норми. Явний гіпотиреоз спостерігався значно рідше.

Водночас приблизно у 21% пацієнтів із післяопераційним гіпотиреозом максимальний рівень ТТГ досягав ≥10 мМО/л. Ще у шести людей підвищення ТТГ було транзиторним і надалі нормалізувалося. Найбільш виражений зв’язок із розвитком гіпотиреозу мав передопераційний рівень ТТГ. Серед пацієнтів із ТТГ ≥2 мМО/л до операції гіпотиреоз виник у 56,8%, тоді як при нижчому рівні — у 18,7%. Вищий початковий ТТГ асоціювався приблизно у 5,7 раза з більшою ймовірністю післяопераційного гіпотиреозу.

Після статистичного врахування інших факторів кожне підвищення передопераційного ТТГ на 1 мМО/л було незалежно пов’язане зі збільшенням шансів розвитку гіпотиреозу більш ніж удвічі.

Другим незалежним фактором був старший вік: із кожним десятиліттям життя ризик післяопераційної дисфункції щитоподібної залози зростав приблизно на 44%.

Натомість статистично значущого зв’язку не виявили для статі, супутніх захворювань, ультразвукової категорії вузлів, цитологічних характеристик, гістологічного діагнозу чи наявності тиреоїдних антитіл.

Практичне значення

Результати показують, що після гемітиреоїдектомії контроль функції щитоподібної залози необхідний навіть пацієнтам із нормальними гормональними показниками до операції.

Особливо уважного спостереження можуть потребувати:

• пацієнти з вищим передопераційним ТТГ;
• люди старшого віку;
• пацієнти, які вже мали порушення функції щитоподібної залози до операції.

Оскільки більшість випадків гіпотиреозу були субклінічними, пацієнт може не мати виражених симптомів. Саме тому лабораторний контроль ТТГ після операції має важливе значення навіть за нормального самопочуття. Водночас не кожне підвищення ТТГ після операції означає потребу в негайному довготривалому лікуванні: у частини пацієнтів зміни можуть бути тимчасовими. Тактика залежить від рівня ТТГ, концентрації тиреоїдних гормонів, симптомів, віку та супутніх захворювань.

Дослідження має обмеження: воно було ретроспективним, проводилося в одному центрі, а кількість пацієнтів була відносно невеликою. Тому отримані порогові значення не слід використовувати як абсолютний критерій для прогнозування індивідуального ризику.

Таким чином, майже 30% пацієнтів із нормальною функцією щитоподібної залози до гемітиреоїдектомії розвинули гіпотиреоз протягом наступних шести місяців. Найсильнішим фактором ризику був вищий передопераційний рівень ТТГ, а додатковим незалежним предиктором — старший вік.

ДЖЕРЕЛО: link.springer

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.