Безперервний моніторинг глюкози може прогнозувати прогресування доклінічного цукрового діабету 1 типу

Опубліковано дослідження, у якому оцінили можливості безперервного моніторингу глюкози (CGM) для розрізнення доклінічних стадій цукрового діабету 1 типу та визначення дітей із підвищеним ризиком швидкого переходу до клінічного захворювання.

Цукровий діабет 1 типу може бути виявлений ще до появи класичних симптомів і потреби в інсулінотерапії. Стадія 1 характеризується наявністю двох або більше острівцевих автоантитіл за нормального рівня глюкози, стадія 2 — наявністю автоантитіл уже з дисглікемією, а стадія 3 відповідає клінічно маніфестному цукровому діабету 1 типу.

Як проводили дослідження

З грудня 2023 року до грудня 2025 року до дослідження залучили 139 дітей і підлітків:

• 50 — без острівцевих автоантитіл;
• 89 — із ранньою стадією цукрового діабету 1 типу.

Через неповні або недоступні дані CGM до остаточного аналізу увійшли 126 учасників, медіана віку яких становила 10 років. Серед них 45 мали стадію 1, 25 — стадію 2, а ще у 9 на момент обстеження вже було діагностовано стадію 3. Учасники проходили 14-денний безперервний моніторинг глюкози, а також тестування HbA1c та пероральний глюкозотолерантний тест.

Дослідники аналізували:

• середній рівень глюкози;
• стандартне відхилення глюкози;
• коефіцієнт варіації;
• частку часу з глюкозою понад 7,8 ммоль/л (140 мг/дл);
• частку часу з глюкозою понад 8,9 ммоль/л (160 мг/дл);
• час у вузькому цільовому діапазоні 3,9–7,8 ммоль/л.

Ці показники поступово погіршувалися від контрольної групи до стадії 1 і далі до стадії 2 цукрового діабету 1 типу.

Основні результати

Щонайменше один показник CGM перевищував 97,5-й перцентиль контрольної групи у:

• 22 % дітей зі стадією 1;
• 52 % дітей зі стадією 2.

Два або більше аномальних показники виявили у:

• 13 % учасників зі стадією 1;
• 44 % учасників зі стадією 2.

Особливо помітні зміни спостерігали у дітей зі стадією 2, які мали кілька ознак дисглікемії: їхні показники CGM були близькими до показників дітей із уже клінічно маніфестним цукровим діабетом 1 типу.

Одним із найбільш інформативних показників була частка часу, протягом якого рівень глюкози перевищував 7,8 ммоль/л (140 мг/дл).

Порогове значення понад 15 % часу:

• не спостерігалося у жодного з 45 учасників зі стадією 1;
• було виявлено у 10 із 25 — 40 % — учасників зі стадією 2;
• було наявне у 6 із 8 дітей, які протягом року прогресували до клінічного цукрового діабету 1 типу.

Це свідчить, що такий показник потенційно може допомагати виявляти дітей із високим ризиком швидкого прогресування.

Протягом медіани спостереження 1,6 року до клінічної стадії 3 прогресували 8 учасників із раннім цукровим діабетом 1 типу. Показники CGM добре розрізняли тих, хто перейшов до стадії 3 протягом року, і тих, у кого цього не сталося.

Чутливість різних CGM-параметрів для виявлення осіб, які прогресували до клінічного діабету протягом року, становила 75–100 %.

Важливим результатом дослідження стало те, що абсолютні значення показників суттєво відрізнялися між двома системами безперервного моніторингу глюкози, які аналізували в різних когортах. У контрольних учасників одна система в середньому показувала рівень глюкози приблизно на 0,6 ммоль/л (11,6 мг/дл) вищий за іншу.

Тому автори застерігають від використання одного універсального числового порогу для всіх CGM-систем. Порогові значення необхідно адаптувати до конкретної технології або визначати відносно показників контрольної популяції.

Серед учасників, які відповіли на запитання щодо зручності обстеження:

• 60 % віддали перевагу CGM;
• 16 % — пероральному глюкозотолерантному тесту;
• 23 % не мали чіткої переваги.

Більшість учасників також оцінили носіння сенсора як комфортне або дуже комфортне.

Практичне значення

Результати показують, що CGM може виявляти поступове погіршення регуляції глюкози ще до клінічної маніфестації цукрового діабету 1 типу.

У перспективі безперервний моніторинг може стати додатковим інструментом для:

• визначення стадії раннього цукрового діабету 1 типу;
• оцінки ризику швидкого прогресування;
• спостереження за динамікою захворювання;
• відбору пацієнтів для профілактичних або хворобомодифікувальних втручань.

Водночас автори наголошують, що наразі CGM не може автоматично замінити HbA1c та пероральний глюкозотолерантний тест у визначенні стадії захворювання.

ДЖЕРЕЛО: link.springer.com

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.