Урологічні інфекції по-новому: що змінили рекомендації EAU 2026

Європейська асоціація урології оновила рекомендації щодо урологічних інфекцій. Одна з головних змін — відмова від звичного поділу інфекцій сечовивідних шляхів на «ускладнені» та «неускладнені». Тепер у центрі уваги — клінічна картина, наявність системних проявів і факторів ризику невдалого лікування.

Інфекції сечовивідних шляхів залишаються одними з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у клінічній практиці. Водночас зростання антибіотикорезистентності змушує переглядати підходи не лише до вибору препаратів, а й до самого рішення про необхідність антибіотикотерапії.

Саме на цьому робить акцент оновлення рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU) за 2026 рік.

Документ пропонує нову класифікацію ІСШ, посилює принципи раціонального використання антибіотиків, уточнює підходи до безсимптомної бактеріурії та профілактики рецидивів, а також містить нові положення щодо генітального герпесу, грибкових інфекцій сечовивідних шляхів і профілактики перед біопсією простати.

«Ускладнені» та «неускладнені» ІСШ відходять у минуле

Найпомітніша зміна — новий підхід до класифікації.

Замість традиційного поділу на ускладнені та неускладнені інфекції EAU пропонує розрізняти локалізовані та системні ІСШ.

До локалізованих належать інфекції, при яких симптоми обмежені нижніми сечовивідними шляхами. Типовими проявами є дизурія, часті або ургентні позиви до сечовипускання та біль у надлобковій ділянці без ознак системної інфекції.

Такі пацієнти зазвичай можуть лікуватися амбулаторно.

Інша ситуація — системна ІСШ. На неї можуть вказувати лихоманка, озноб, гіпотензія, делірій, болючість у реберно-хребтовому куті та інші системні прояви.

До цієї категорії належать, зокрема, пієлонефрит і простатит.

За наявності системних ознак необхідне швидке обстеження пацієнта, проведення лабораторної діагностики, візуалізації за показаннями та своєчасний початок відповідної антибактеріальної терапії. Залежно від тяжкості стану може знадобитися госпіталізація та внутрішньовенне лікування.

Важлива не лише локалізація інфекції

Нова класифікація не означає, що супутні захворювання та інші особливості пацієнта втратили значення.

Навпаки, EAU наголошує на необхідності окремо оцінювати фактори ризику, здатні погіршити перебіг інфекції або підвищити ймовірність невдалого лікування.

Вони можуть бути присутні як при локалізованій, так і при системній ІСШ.

Таким чином, рішення щодо тактики лікування має ґрунтуватися не на одному формальному визначенні інфекції, а на поєднанні симптомів, тяжкості стану та індивідуальних факторів ризику.

Чи кожен цистит потребує антибіотика?

Ще один важливий акцент рекомендацій 2026 року — зменшення непотрібного використання антибактеріальних препаратів.

У вибраних пацієнтів із легкою локалізованою ІСШ, які не мають факторів ризику, може розглядатися стратегія відкладеного призначення антибіотиків за умови належного консультування та спостереження.

За наведеними в матеріалі даними, до 60% легких локалізованих інфекцій можуть минати без застосування антибіотиків.

Це не означає відмову від антибіотикотерапії при ІСШ загалом. Йдеться про більш диференційований підхід, коли рішення залежить від клінічної ситуації конкретного пацієнта.

Безсимптомна бактеріурія: не лікувати «аналіз»

Однією з найчіткіших позицій EAU залишається відмова від необґрунтованого скринінгу та лікування безсимптомної бактеріурії.

За відсутності симптомів антибактеріальна терапія не рекомендується більшості пацієнтів, зокрема здоровим жінкам, жінкам у постменопаузі, людям із добре контрольованим цукровим діабетом, мешканцям закладів тривалого догляду та пацієнтам із дисфункцією нижніх сечовивідних шляхів.

Причина проста: лікування в таких ситуаціях не демонструє клінічної користі, але створює додатковий антибіотичний тиск та сприяє розвитку резистентності.

Більше того, у жінок із рецидивуючими ІСШ лікування безсимптомної бактеріурії може бути пов’язане зі збільшенням ризику наступних рецидивів.

Винятками залишаються вагітність та урологічні втручання, під час яких очікується порушення цілісності слизової оболонки сечовивідних шляхів.

Профілактика рецидивів без антибіотиків

EAU також приділяє увагу неантибактеріальним стратегіям профілактики рецидивуючих ІСШ.

Це особливо важливо в умовах глобального зростання антимікробної резистентності.

Одним із найбільш обґрунтованих підходів для жінок у постменопаузі залишається місцева терапія естрогенами.

Перспективним напрямом є й імунопрофілактика. Водночас автори наголошують, що різні методи імунопрофілактики суттєво відрізняються між собою, тому їх не варто оцінювати як одну однорідну групу.

Для деяких підходів, зокрема сублінгвальної імунопрофілактики, вже накопичуються дані щодо ефективності та безпеки при тривалішому спостереженні.

Однак доказова база для частини неантибіотичних стратегій поки залишається слабшою, ніж для низькодозової антибіотикопрофілактики.

Перегляньте запис:

Трансперінеальна біопсія простати: антибіотики потрібні не всім

Окремі зміни стосуються профілактики інфекційних ускладнень перед урологічними втручаннями.

Згідно з оновленням, при трансперінеальній біопсії простати рутинна антибіотикопрофілактика більше не рекомендується пацієнтам, які не мають специфічних факторів ризику інфекційних ускладнень.

Це ще один приклад переходу від профілактичного призначення антибіотика «про всяк випадок» до оцінки реального ризику конкретного пацієнта.

Нові розділи рекомендацій

Оновлення EAU 2026 року також розширює спектр інфекцій, які розглядаються в документі.

Зокрема, додано рекомендації щодо діагностики та лікування генітальної інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу, а також грибкових інфекцій сечовивідних шляхів, серед яких одним із найчастіших збудників є Candida albicans.

Ці доповнення відображають прагнення сформувати більш комплексний підхід до інфекційної патології в урологічній практиці.

Що змінюється для лікаря

Головний принцип оновлення EAU 2026 можна сформулювати досить просто: лікувати пацієнта та клінічну інфекцію, а не сам факт наявності бактерій у сечі.

Нова класифікація допомагає швидше оцінити тяжкість стану: локалізовані симптоми без системних проявів дозволяють розглядати амбулаторну та в окремих випадках більш стриману тактику, тоді як системні ознаки потребують швидкої діагностики та активного лікування.

Паралельно з цим EAU посилює акцент на антибіотик-стewardship: не лікувати безсимптомну бактеріурію без показань, не використовувати профілактичні антибіотики там, де їхня користь не доведена, та за можливості застосовувати неантибіотичні методи профілактики.

Водночас рекомендації залишаються клінічним орієнтиром, а не універсальним алгоритмом для кожного пацієнта. Вибір терапії має враховувати тяжкість інфекції, фактори ризику, супутні захворювання, локальні дані щодо антибіотикорезистентності та індивідуальну клінічну ситуацію.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.