Відкритість і обмін досвідом можуть бути найкращим рішенням для людей, які пережили інсульт, свідчать результати дослідження

Доктор Діпіка Аггарвал виявила, що її життя перевернулося з ніг на голову після інсульту, який вона перенесла у 2019 році. У віці лише 38 років невролог з Канзас-Сіті, штат Міссурі, перейшла від успішної кар’єри до місяців інтенсивної реабілітації, а потім — до ізоляції під час карантину через COVID.

Дані дослідження: роль соціальної підтримки

Подібна тактика — відкритість і обмін почуттями — може значно покращити одужання людей, які пережили інсульт, як свідчить нове дослідження.

Люди, які пережили інсульт і не відчувають себе комфортно, ділячись своїми думками та почуттями, повільніше відновлюються фізично та когнітивно після інсульту. Про це йдеться в результатах, які будуть представлені на майбутній конференції Американська асоціація інсульту (ASA) в Новому Орлеані.

«Намагаючись впоратися з великим стресом і травмою, багато людей отримують користь від підтримки соціального оточення, де вони можуть поговорити про те, що переживають», — сказала провідна дослідниця Елісон Холман, професорка медсестринства в Каліфорнійський університет в Ірвіні.

«Однак, коли люди, які пережили інсульт, відчувають дискомфорт, ділячись своїми думками або почуттями, тому що вважають, що розмова про це змусить інших почуватися незручно або що інші не захочуть слухати їхні проблеми, ці обмеження на обмін інформацією можуть бути шкідливими для їхнього здоров’я», — додала Холман у пресрелізі.

Дизайн і методологія дослідження

Для нового дослідження вчені проаналізували дані 763 осіб, які перенесли інсульт легкої або середньої тяжкості та лікувалися в 28 американських лікарнях.

Пацієнтів спостерігали протягом року, регулярно оцінюючи:

• рівень фізичного відновлення;
• когнітивний стан;
• психічне здоров’я.

Через три місяці після інсульту дослідники оцінили готовність учасників говорити про пережите, попросивши назвати людину, на яку вони регулярно покладаються.

Пацієнтам поставили два запитання:

1. Як часто протягом останнього тижня ви відчували, що ця людина не хоче чути про ваші почуття щодо інсульту або побоювання щодо майбутніх проблем зі здоров’ям?
2. Як часто ви відчували, що мусите приховувати свої почуття або побоювання, бо вони викликають у цієї людини дискомфорт чи роздратування?

Основні результати

Дослідники виявили, що люди, які менш схильні ділитися своїми почуттями, частіше:

• відчувають самотність, ізольованість та соціальну відстороненість;
• мають труднощі у повсякденних діях (харчування, купання);
• демонструють гірші когнітивні показники (пам’ять, увага, мовлення).

«Рівень соціальних обмежень через 90 днів був настільки ж ефективним у прогнозуванні загальної інвалідності та фізичної функції через рік, як і початкова тяжкість інсульту», — зазначила Холман.
«Для багатьох медичних працівників тяжкість інсульту є золотим стандартом прогнозування, але ці дані показують значущість соціальних факторів».

Практичні рекомендації

Доглядачам варто створювати безпечний простір, де люди після інсульту можуть:

• говорити про свій досвід;
• ділитися почуттями;
• осмислювати подію та процес відновлення.

«Однак не слід змушувати людину до цього, адже не всім необхідно вербалізувати емоції», — підкреслила Холман.
«Ключовим є надання можливості поділитися, коли в цьому є потреба».

Думка незалежних експертів

Речник ASA доктор Амітіс Тоуфігі погодився з необхідністю подальших досліджень соціальних аспектів реабілітації.

«Хоча соціальна підтримка дедалі частіше визнається корисною після інсульту, про вплив соціальних обмежень на відновлення відомо значно менше», — сказав Тоуфігі, професор неврології та наук про населення і громадське здоров’я. «Це одне з перших досліджень, яке оцінює довгострокові психологічні, когнітивні та функціональні наслідки таких обмежень». 

ДЖЕРЕЛО: healthday

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.