Лікарі на передовій боротьби з пандемією коронавірусу. Ольга Голубовська

2020-й, березень-квітень…Невідомий китайський вірус захоплює світ. Шокуючі новини з Італії. Паніка населення у Нових Санжарах через небажання бачити евакуйованих співвітчизників із Китаю. Відомості про перших хворих на COVID-19 в Україні. Той період можна назвати лихоманкою розгубленості.  

• Заклади охорони здоров’я, хто де може, здобувають засоби індивідуального захисту.

• Медичні працівники тренуються одягати незручні костюми й окуляри.

• Лікарі намагаються перечитати всі рекомендації щодо SARS-CoV-2, рекомендації суперечливі, не зовсім логічні, і зовсім недоказові.

• Немає чіткого розуміння не тільки чим і як будемо лікувати, а кого і куди будемо госпіталізувати, як приймати пацієнтів у відділення, як організувати відвідування в амбулаторії.

Нова хвороба нам здається чимось схожа на грип. Можливо, тому багато лікарів ототожнюють SARS-CoV-2 з вірусом грипу, що грип — щось звичне і зрозуміле. Всі ніби-то дуже багато чогось роблять, і водночас ніхто не може чітко відповісти на питання – що саме наразі потрібно робити? Чи правильно ми робимо те, що робимо? Україна – не Італія. Що буде з нами всіма, коли у нас «почнеться»? 

Яке щастя, що в нас, в Україні, була вона – професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб НМУ ім. О.О.Богомольця – Ольга Анатоліївна Голубовська! Ще коли COVID-19 здавався чимось дуже далеким і нереальним, вона перша у невеликому курсі «Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)»  на платформі «Аксемедін» пояснила, що це за вірус, патогенетичні особливості COVID-19, шляхи передачі, синдроми, пов’язані з COVID-19, методи діагностики. 

Вона очолила боротьбу з COVID-19 в Україні. Вона встигала всюди:

• працювати в оперативному штабі щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань, викликаних новим вірусом;

• розповідати нам про першого українського пацієнта;

• пояснювати, чому некоректно порівнювати грип та коронавірус;

• а потім наголошувати, що влітку не буде значного зниження захворюваності на COVID-19;

• відповідати на запитання журналістів;

• навчати, як правильно користуватися ЗІЗ;

• наполягти, щоб було затверджено перший Протокол «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Ольга Анатоліївна краще за будь-кого розуміла, наскільки лікарям важливо мати чіткі алгоритми дій, що ці алгоритми – наш захист від прокурорів, від чиновників, від необґрунтованих скарг розлючених пацієнтів.

Потім було ще безліч навчальних курсів і безліч змін до протоколів. Було безліч пацієнтів, консультацій, безсонних ночей…

• Ольга Анатоліївна завжди підкреслювала, що пишається українськими лікарями, наголошувала, що колапсу вітчизняної охорони здоров’я не відбулося завдяки праці наших, українських лікарів, сестер, нянечок. 

• Так незвично і зворушливо було це чути. 

• Ми настільки звикли протягом останніх років, що ми якісь недолугі, що навчали нас «не так», що працюємо неправильно, що наші санстанції – пережиток минулого, що протоколи наші гірші за англомовні, що орієнтуватися потрібно на американські і європейські рекомендації…

Ольга Анатоліївна протягом пандемії була захисником, совістю, голосом наших лікарів. Можливо, вона не була «зручною» для влади, не намагалася комусь сподобатися, вона рішуче відстоювала власну позицію щодо бачення реформування медичної галузі і ролі пересічного лікаря у системі охорони здоров’я.

• Орден княгині Ольги III ступеня;

• ВТО «Орден» «Честь і служба» за внесок у боротьбу з пандемією COVID-19;

• Орден Української Православної Церкви святої рівноапостольної княгині Ольги за заслуги перед УПЦ, –
перелік нагород, якими була відзначена праця О.А. Голубовської протягом минулого року. 

Але головна нагорода – здоров’я і життя тисяч українців, що вдалося зберегти завдяки Вам, Ольго Анатоліївно.  Ми ще не подолали пандемію, але найстрашніші часи битви з COVID-19 вже позаду.