Вивчаємо вимоги Наказу МОЗ України від 20.04.2021 № 771 щодо реабілітаційної терапії пацієнтам з COVID-19 та реконвалесцентам

Розділ 1. Організація надання реабілітаційної допомоги в гострому, післягострому та довготривалому періодах реабілітації

Реабілітаційні потреби у важких випадках COVID-19 пов'язані з наслідками вентиляційної підтримки та тривалої іммобілізації, а також загостренням основного стану здоров’я. Вони можуть включати:

• порушення функції легень;

• зниження толерантності до фізичних навантажень та м’язову слабкість;

• делірій та інші когнітивні порушення;

• порушення ковтання, голосу та спілкування;

• розлади психічного здоров’я та потреби в психосоціальній підтримці.

Пацієнти з COVID-19 мають потребу в реабілітації під час перебування в лікарні та після виписки. Реабілітація госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 повинна розпочинатись у стаціонарі і тривати до прийняття рішення про безпечність виписки додому. Необхідно оцінити потребу в кисні в стані спокою та під час фізичних навантажень перед випискою з лікарні. Надалі лікар має прийняти рішення про: 

• потребу в амбулаторній (під час фізичних вправ та повсякденної діяльності),

• короткотривалій (використання оксигенотерапії короткими періодами 10-20 хв/раз при транзиторній гіпоксемії або виникненні симптомів);

• довготривалій оксигенотерапії (більше 15 годин на день у пацієнтів з хронічною гіпоксемією) в домашніх умовах; 

• визначити дату наступного оцінювання потреби в кисні. 

Вищевказані призначення мають бути відзначені в індивідуальному реабілітаційному плані. Оцінювання потреб пацієнта у реабілітації потрібно проводити у формі самозвіту за шкалою Post-COVID-19 Functional Status (PCFS), яка складається з 4 запитань з відповідями «так» або «ні». Самозвіт слід застосовувати лише разом із клінічною оцінкою.

Терміни проведення оцінки за шкалою PCFS:

• на першому прийомі в клініці після COVID-19;

• через 4-8 тижнів після першого прийому в клініці;

• через 6 місяців після першого прийому в клініці.

Лікар, що надає вторинну медичну допомогу, повинен запропонувати засоби комунікації (телефоном, особисто тощо).

Розділ 2. Організація роботи та склад мультидисциплінарної реабілітаційної команди, що забезпечує надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з COVID-19

Реабілітаційну допомогу пацієнтам з COVID-19 може надавати мультидисциплінарна реабілітаційна команда або окремі фахівці з реабілітації. До фахівців з реабілітації відносяться:

• лікарі фізичної та реабілітаційної медицини;

• фізичні терапевти;

• ерготерапевти;

• терапевти мови і мовлення;

• протезисти-ортезисти;

• психологи, психотерапевти;

• сестри медичні з реабілітації;

• асистенти фізичних терапевтів та ерготерапевтів.

Мультидисциплінарну реабілітаційну команду очолює лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який відповідає за організацію роботи команди, виконання індивідуального реабілітаційного плану та інших завдань, покладених на команду.

Лікар фізичної та реабілітаційної медицини за потреби залучає лікарів інших спеціальностей до роботи команди.

Розділ 3. Реабілітаційне оцінювання: вибір інструментів оцінювання на основі Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ)

Вихідною точкою науково обґрунтованого процесу реабілітації є оцінка функціонування на основі МКФ. Реабілітаційного циклу складається з послідовних етапів:

• оцінювання;

• призначення; 

• втручання;

• оцінка якості. 

Реабілітація розпочинається з проведення реабілітаційного обстеження, визначення наявності або ризику виникнення обмеження функціонування, кількісної їх оцінки та створення індивідуального реабілітаційного плану.

Розділ 4. Захист пацієнтів та фахівців з реабілітації

Фахівці з реабілітації, які перебувають в зоні пацієнта та/або контактують зі слизом з дихальних шляхів – наприклад, мокрота, бронхоальвеолярний лаваж, матеріал відібраний зі слизових носа, мають використовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), керуючись стандартами медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)».

Розділ 5. Фізична терапія у пацієнтів з COVID-19 та реконвалесцентів

Фізичні терапевти залучаються до реабілітації пацієнтів у гострому, післягострому та довготривалому періодах реабілітації. Обсяг програм фізичної терапії обирається відповідно до рівня свідомості та можливості пацієнта співпрацювати з фізичним терапевтом. Рішення про застосування фізичної терапії, її особливості, обсяг та мета втручань повинно прийматися із врахуванням: 

• показань;

• протипоказань;

• безпеки пацієнтів та персоналу;

• доцільності;

• потреб пацієнта;

• наявності матеріальних та людських ресурсів.

Внаслідок тісної і, часто, тривалої роботи фізичного терапевта із хворим, персонал, котрий перебуває у групі ризику щодо зараження й ускладненого перебігу захворювання, не повинен потрапляти в зону ізоляції пацієнтів із COVID-19. До цієї групи належать:

• вагітні;

• особи із хронічними респіраторними захворюваннями;

• особи із імунодепресивними станами;

• вік > 60 років;

• особи із важкими хронічними захворюваннями (зокрема, хвороби серця, діабет);

• особи з імунною недостатністю.

Обов’язкові критерії якості надання допомоги для пацієнтів, які не здатні до активної співпраці із фізичним терапевтом:

• фізична терапія протипоказана у разі гемодинамічної нестабільності пацієнта;

• перевіряти кожного пацієнта на наявність відносних протипоказань, щоб врахувати ризики та переваги до/під час кожного сеансу фізичної терапії.

Розділ 6. Реабілітаційні потреби та можливі втручання у сфері ерготерапії у пацієнтів з COVID-19 та реконвалесцентів

Основною метою ерготерапії є уможливити залучення пацієнта до виконання повсякденних занять, досягти максимально можливого рівня його незалежності та компетентності у його соціальних ролях. Ерготерапевти покращують якість життя пацієнтів шляхом: 

• відновлення або підтримки функціональних навичок;

• модифікації заняттєвої активності пацієнта або адаптації його середовища. 

Ерготерапія пропонує виключно індивідуальний підхід до розв’язання проблем заняттєвої участі пацієнта. У реабілітації пацієнтів після COVID-19 ерготерапевти впливають на м’язово-скелетні, кардіо-респіраторні, комунікативні, неврологічні та психоемоційні порушення, які стосуються участі у повсякденному житті.  Ерготерапевт працює: 

• у мультидисциплінарній реабілітаційній команді, починаючи з гострого періоду захворювання (відділеннях інтенсивної терапії);

• у стаціонарних відділеннях;

• амбулаторних;

• на етапі реабілітації у громаді.

У Протоколі наведено можливі втручання ерготерапевта у відділеннях інтенсивної терапії, у стаціонарних відділеннях, на амбулаторному етапі надання послуг та реабілітації пацієнтам із COVID-19.

Розділ 7. Реабілітаційні потреби пацієнта та можливі втручання в сфері терапії мови та мовлення у пацієнтів з COVID-19 та реконвалесцентів

Пацієнти з COVID-19 та реконвалесценти з порушенням комунікації та ковтання потребують втручань у сфері терапії мови та мовлення.

Діяльність терапевтів мови та мовлення та їхніх асистентів, яка потенційно може бути процедурою з утворенням аерозолю внаслідок викликання кашльового рефлексу з утворенням мокротиння, включають (але не обмежуються ними):

• гігієна ротової порожнини;

• обстеження функціонування ротової порожнини;

• тестування блювотного рефлексу;

• тестування кашльового рефлексу;

• тестування з болюсом;

• інструментальна діагностика ковтання.

Якщо залишилися питання щодо реабілітації пацієнтів після COVID-19, запрошуємо на вебінар з професором Ольгою Голубовською «Постковідний синдром», який відбудеться 30 квітня о 16:00 на платформі «Аксемедін».