Клінічні та медичні наслідки тривалого лікування COVID-19: загальний огляд

Дата публікації: 27.09.2023

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: ПТСР, коронавірусна хвороба, постковід, віддалені наслідки

Коронавірус із важким гострим респіраторним синдромом (SARS-CoV-2), збудник хвороби, викликаної коронавірусом 2019 (COVID-19), вперше з’явився у 2019 році та почав швидко поширюватися, що призвело до значної смертності та захворюваності в усьому світі. ВООЗ оголосила всесвітню пандемію у 2020 році.

Ряд задокументованих клінічних симптомів COVID-19 варіюється від безсимптомних до важких. Нещодавній систематичний огляд літератури показав, що в цілому більшість пацієнтів із захворюванням COVID-19 відчувають безсимптомні або легкі та помірні гострі симптоми, тоді як приблизно у 15% пацієнтів, за оцінками, прогресують більш серйозні симптоми, які потребують госпіталізації. Приблизно 5% мають критично тяжкий перебіг захворювання, а деякі пацієнти, які одужали, продовжують мати тривалі наслідки хвороби.

Станом на травень 2022 року в усьому світі було зареєстровано понад 525 мільйонів підтверджених випадків захворювання на COVID-19, з яких кожен сьомий залишався симптоматичним через 12 тижнів, що свідчить про те, що кількість «далекобійників» або пацієнтів із довгостроковим COVID-19 є значною. Дані за червень 2022 року, зібрані CDC, свідчать, що 1 з 13 дорослих у Сполучених Штатах має тривалі симптоми COVID-19, визначені як нові симптоми, що тривають 3 або більше місяців після першого зараження вірусом. Нещодавнє глобальне опитування людей із підозрюваною та підтвердженою хворобою COVID-19 показало, що тривалий COVID-19 складається з гетерогенних наслідків, які часто вражають численні системи органів після 4 тижнів після появи симптомів, що значно впливає на функціонування та загальну якість життя; однак загальноприйнятого визначення випадку тривалої хвороби COVID-19 не існує. Багато факторів ускладнюють повне вивчення довгострокового впливу COVID-19, зокрема відсутність універсального визначення тривалого COVID-19, розвиток клінічних особливостей через різні варіанти, початок симптомів і відмінності у звітах про симптоми.

У зв’язку зі значними потенційними наслідками довготривалого COVID-19 для здоров’я, економіки та суспільства нещодавно з’явилося кілька дослідницьких ініціатив з метою покращення знань про довготривалий COVID-19. Зростання інтересу до віддалених наслідків COVID-19 спонукало кілька дослідницьких груп оцінити довгострокові наслідки COVID-19.

Кілька важливих висновків нашого комплексного оглядового дослідження вносять важливий внесок у краще розуміння та характеристику тривалого COVID-19. По-перше, важливий висновок полягає в тому, що три найпоширеніші наслідки серед усієї популяції пацієнтів були такими:

  • соціальні обставини (40%), які включали залежність від догляду, наслідки для роботи, погіршення якості життя або звичної діяльності або функціональної здатності, інвалідність, функціональні порушення, порушення захворюваності або загальної працездатності, низька якість життя тощо;
  • розлади крові та лімфатичної системи (39%);
  • розлади обміну речовин і харчування (38%) протягом перших 1–2 місяців після діагностики COVID-19, появи симптомів або госпіталізації.

По-друге, висновки дослідників також свідчать про те, що тривалий перебіг COVID-19 негативно вплинув на пацієнтів, оскільки «далекобійники», здавалося, стикалися зі значними соціальними проблемами, коли вони відновлювали свою повсякденну діяльність після одужання. Довгий COVID-19 мав великий вплив на соціальні заходи; 59% пацієнтів після COVID-19 мали низьку якість життя, а 36% мали зниження функціональної здатності. Незважаючи на різні показники, попередні дослідження повідомляли про незмінно високий вплив на соціальні результати в соціально різноманітних групах. Примітно, що соціальні наслідки та стратегії та системи підтримки можуть відрізнятися серед соціальних груп, ймовірно, через відмінності в ролях у домашньому чи робочому середовищі, чи інших можливостях і соціальних ресурсах.

Незважаючи на відсутність ясності щодо чіткої причини довгого COVID-19 у кожного окремого пацієнта, існує кілька провідних гіпотез щодо теорії, одна з яких стосується наявності постійних циркулюючих плазмових мікротромбів, стійких до фібринолізу. Крім того, підвищений рівень феритину є важливим захисним механізмом господаря під час інфікування, і узгоджується з ідеєю про те, що імобілізовані віруси можуть бути причиною симптомів тривалого COVID-19. Інші дослідження також виявили, що персистенція антигену SARS-CoV-2 в інфікованих тканинах є основою для постгострого перебігу COVID-19.

Третій важливий висновок полягає в тому, що серед станів, про які повідомлялося з часом, не було чіткої тенденції до зниження, за винятком розладів обміну речовин і харчування. Загальні розлади та стани в місці введення та психіатричні розлади були двома найбільш зареєстрованими віддаленими наслідками через >6 місяців з оцінками поширеності >20%.

Поширеність запаморочення, болю в грудній клітці та прискореного серцебиття при серцевих розладах суттєво різнилася в різних результатах мета-аналізу; загалом поширеність кожного становила менше 20%. Важливо, що майже третина пацієнтів мала принаймні один із психічних/психічних наслідків, пов’язаних зі станом тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу та розладів сну. Для кожного результату результати суттєво відрізняються між мета-аналізами. Дуже поширеними є розлади сну (11–47%), тривога/депресія (25–38%), тривога (13–22%), депресія (4,1–21%) і посттравматичний стресовий розлад (9,1–43%). Дослідники також виявили високу поширеність втоми (вище 30%), причому більшість повідомила лише про втому, за якою слідувала втома зі слабкістю або м’язовою слабкістю.

Наразі дослідники відзначають потребу в проведенні високоякісних досліджень, щоб зрозуміти вплив на суспільство тривалих симптомів і захворювань COVID-19.


ДЖЕРЕЛО: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/


Також рекомендуємо для ознайомлення:

  1. Запис семінару «Помилки і нові методи лікування COVID-19».
  2. Запис семінару «Хвороба Лайма».
  3. Запис семінару «Ентеровірусні інфекції: сучасний стан проблеми».

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Радмила Гревцова про зміни в законодавстві
Клінічна загадка: лихоманка у мандрівника
Постстрептококовий гломерулонефрит у дітей
Вірус Епштейна-Барр може бути основною при ...
Боротьба з пневмонією — боротьба за життя
Дифтерія: як уберегтися від «смертельної а ...
CDC стверджує, що щеплення від COVID під ч ...