Клінічний випадок: Розрив стравоходу та ураження легені внаслідок синдрому Бургаве, спричиненого гострим харчовим отруєнням
Дата публікації: 30.06.2025
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: клінічний випадок, хірургічне лікування, блювота, Синдром Бургаве, розрив стравоходу, харчове отруєння, ураження легені, медіастиніт, плевральний випіт, торакоскопія

Синдром Бургаве, або спонтанний розрив стравоходу, є рідкісним, але загрозливим для життя станом, що характеризується розривом стравохідної стінки, як правило, внаслідок різкого підвищення внутрішньостравохідного тиску. Найчастіше це відбувається під час сильної блювоти або натужування. Без своєчасної діагностики та невідкладного лікування синдром Бургаве має високий показник летальності через розвиток медіастиніту, плеврального випоту та сепсису. Цей клінічний випадок ілюструє типову презентацію синдрому Бургаве, спричиненого гострим харчовим отруєнням, та підкреслює важливість раннього розпізнавання симптомів та агресивної терапії для досягнення сприятливого результату.
Опис клінічного випадку
До приймального відділення звернувся 59-річний чоловік без анамнестичних даних про значні супутні захворювання. Скарги пацієнта включали раптовий інтенсивний біль у грудній клітці, який виник через 30 хвилин після епізоду сильної, багаторазової блювоти, спричиненої вживанням вуличних продуктів харчування. Біль тривав протягом п'яти годин до моменту звернення по медичну допомогу.
Перегляньте запис:
При об'єктивному обстеженні виявлено утруднене дихання та підшкірну крепітацію в ділянці шиї, що свідчило про наявність повітря у підшкірних тканинах. Аускультативно відмічалося ослаблення дихальних шумів у нижніх відділах правої легені, що викликало підозру на її пошкодження або компресію.
Для подальшої діагностики було виконано комп'ютерну томографію (КТ) органів грудної клітки, яка візуалізувала наявність рідини в середостінні (простір між плевральними мішками) та правобічний плевральний випіт, що призвів до часткового колапсу нижньої частки правої легені. На КТ також чітко прослідковувався розрив стравоходу. Діагноз був підтверджений за допомогою контрастної рентгенографії стравоходу, що показала екстравазацію контрастної речовини за межі його просвіту.

З плевральної порожнини було аспіровано рідину, аналіз якої не виявив залишків їжі, що свідчило про запальну реакцію як основну причину її накопичення, а не пряме попадання шлункового вмісту в плевральну порожнину. На основі клінічної картини та інструментальних даних пацієнту було встановлено діагноз синдром Бургаве.
Невідкладно було проведено торакоскопічне ушивання розриву стравоходу. Після оперативного втручання пацієнт перебував у стаціонарі протягом 35 днів для інтенсивного лікування та відновлення. Протягом наступних трьох місяців пацієнту здійснювалося ентеральне харчування через назоінтестинальний зонд.
При контрольному обстеженні через три місяці після виписки з лікарні було констатовано повне загоєння розриву стравоходу. Пацієнт відновив нормальний режим харчування без необхідності використання зонда.
Обговорення
Даний клінічний випадок є типовим прикладом синдрому Бургаве, що підкреслює його потенційну небезпеку та необхідність швидкого діагностичного та терапевтичного втручання. Хоча харчове отруєння саме по собі не є прямою причиною розриву стравоходу, воно спричинило епізоди інтенсивної блювоти, що, в свою чергу, призвело до різкого підвищення інтралюмінального тиску в стравоході та його розриву.
Патофізіологія: Розрив стравоходу при синдромі Бургаве зазвичай відбувається в дистальному відділі стравоходу, частіше ліворуч, через раптове підвищення тиску під час блювоти при закритому надгортаннику. Це призводить до виходу шлункового вмісту (їжі, кислоти, ферментів) у середостіння, викликаючи хімічний медіастиніт, а потім і бактеріальне забруднення з розвитком сепсису. Повітря може також поширюватися у підшкірну клітковину, викликаючи крепітацію, як це було відмічено у даного пацієнта.
Клінічна картина: Класична тріада симптомів (т.зв. тріада Маклера) включає: біль у грудній клітці, блювоту та підшкірну емфізему. Однак ця тріада спостерігається лише у меншості пацієнтів. Біль часто буває раптовим, різким, локалізованим у грудній клітці або верхній частині живота, і може іррадіювати в спину або ліве плече. Наявність тахікардії, тахіпное, гіпотензії та фебрильної температури є ознаками системної відповіді на запалення.
Діагностика: Діагноз встановлюється на підставі клінічних даних та підтверджується інструментальними методами. КТ органів грудної клітки з контрастуванням є високочутливим та специфічним методом для виявлення розриву, медіастинальної емфіземи, плеврального випоту та пневмомедіастинуму. Контрастна рентгенографія стравоходу з водорозчинним контрастом дозволяє безпосередньо візуалізувати витік контрасту.
Перегляньте записи:
Диференційна діагностика: Важливо диференціювати синдром Бургаве від інших станів, що викликають біль у грудній клітці, таких як інфаркт міокарда, розшаровуюча аневризма аорти, перфорація виразки шлунка/дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит або плеврит.
Лікування: Невідкладне хірургічне втручання є методом вибору при підтвердженому розриві стравоходу. Торакоскопія або торакотомія дозволяють виконати ушивання розриву, дренування медіастинальної та плевральної порожнин. Консервативне лікування можливе лише у дуже рідкісних випадках, коли розрив є невеликим, обмеженим медіастінітом і відсутні ознаки сепсису. Післяопераційний період вимагає ретельного моніторингу та підтримки, включаючи повне виключення перорального прийому їжі та забезпечення адекватного ентерального харчування.
Висновки
Клінічний випадок 59-річного чоловіка з розривом стравоходу, спричиненим синдромом Бургаве після епізоду сильної блювоти внаслідок харчового отруєння, демонструє типові прояви та ефективність своєчасного хірургічного лікування. Цей випадок підкреслює необхідність високого ступеня підозри щодо синдрому Бургаве у пацієнтів з раптовим болем у грудній клітці після блювоти, особливо при наявності підшкірної крепітації. Рання діагностика та невідкладне втручання є вирішальними для зниження високої смертності, пов'язаної з цим небезпечним станом. Практикуючим лікарям слід пам'ятати про цей рідкісний, але критичний діагноз, щоби забезпечити оптимальні результати лікування для пацієнтів.
ДЖЕРЕЛО: The New England Journal of Medicine
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.