Клінічна настанова ACG: Діагностика та лікування еозинофільного езофагіту

Еозинофільний езофагіт — це хронічне імуноопосередковане захворювання стравоходу, яке характеризується симптомами дисфункції стравоходу та переважним еозинофільним інфільтратом у його стінці. Захворюваність та поширеність еозинофільного езофагіту швидко зростає, що робить його актуальною проблемою для гастроентерологів, алергологів та лікарів первинної ланки. Останніми роками відбулися значні зміни в підходах до діагностики та лікування цього захворювання, що відображено в оновленій клінічній настанові Американського коледжу гастроентерології (ACG).

Діагноз еозинофільний езофагіт встановлюється на основі поєднання клінічних симптомів та гістологічних даних. Основними симптомами є дисфагія, біль у грудях, рефрактерна печія та епізоди застрягання їжі. Для підтвердження діагнозу проводиться ендоскопія з біопсією стравоходу. Гістологічним критерієм є наявність ≥15 еозинофілів у полі зору при великому збільшенні. Важливо виключити інші причини еозинофільного інфільтрату, такі як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), еозинофільний гастроентероколіт, хвороба Крона та інші.

Лікування

Підхід до лікування еозинофільного езофагіту є багатокомпонентним і включає медикаментозну терапію, дієтотерапію та, за необхідності, ендоскопічні втручання.

1. Інгібітори протонної помпи (ІПП): Рекомендуються як терапія першої лінії. ІПП можуть зменшити як симптоми, так і еозинофільне запалення у стравоході.
2. Глюкокортикостероїди місцевої дії: У випадках, коли ІПП неефективні, застосовуються топічні стероїди, такі як будесонід у формі оральної суспензії. Дослідження показали, що тривале застосування будесоніду протягом 36 тижнів є ефективним та безпечним для підтримання ремісії у пацієнтів з ЕоЕ.
3. Дієтотерапія: Елімінаційні дієти спрямовані на виключення з раціону продуктів, які можуть викликати алергічну реакцію. Найбільш поширеною є емпірична гіпоалергенна дієта, яка передбачає виключення молока, яєць, риби, горіхів, сої та пшениці. Менш суворі дієти з виключенням лише деяких з цих продуктів також можуть бути ефективними.
4. Ендоскопічні втручання: У випадках розвитку стриктур стравоходу може бути необхідним ендоскопічне розширення для полегшення симптомів дисфагії.

Моніторинг та підтримуюча терапія.

Після досягнення ремісії рекомендується регулярний моніторинг пацієнтів з використанням клінічної оцінки, ендоскопії та гістологічного дослідження для виявлення можливих рецидивів. Підтримуюча терапія, спрямована на запобігання рецидивам, є важливою складовою ведення пацієнтів з еозинофільним езофагітом.

Оновлена клінічна настанова ACG підкреслює важливість комплексного підходу до діагностики та лікування еозинофільного езофагіту. Використання сучасних методів терапії та регулярний моніторинг дозволяють досягти стійкої ремісії та покращити якість життя пацієнтів з цим захворюванням.

ДЖЕРЕЛО: pubmed

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.