Лікування гіпертиреозу: радіойодтерапія чи хірургічне втручання?

Згідно з дослідженням, представленим на ENDO 2023, щорічній зустрічі Ендокринного товариства в Чикаго, лікування гіпертиреозу, наприклад із застосуванням радіоактивного йоду чи хірургічного втручання, було пов’язане зі зниженням ризику смерті.

Гіпертиреоз або надмірна активність щитовидної залози є поширеним явищем, що вражає до 3% населення, і пов’язане з довгостроковими несприятливими серцевими та метаболічними наслідками. Вибір оптимального лікування залишається неясним,

— сказала Крістієн Болерт, доктор медичних наук, доктор філософії, професор ендокринології з Університету Бірмінгема у Великобританії.

Болерт разом із колегами ідентифікували 55 318 пацієнтів із нещодавно діагностованим гіпертиреозом, які отримували антитиреоїдні препарати (77,6%), радіоактивний йод (14,6%) або перенесли тиреоїдектомію (7,8%) з електронної бази даних медичних записів населення Великобританії для дослідження EGRET.

Вони досліджували смертність від усіх причин, основні серцево-судинні події (ОССП: серцево-судинна смерть, серцева недостатність або інсульт) і ожиріння після лікування. Середній період спостереження становив приблизно 12 років.

Згідно з даними, ті, хто отримував антитиреоїдні препарати, середня тривалість життя після встановлення діагнозу склала 12 років. Виживаність збільшилась у тих, хто отримував радіоактивний йод на 1,7 року, а у тих хто переніс тиреоїдектомію – на 1,1 року. Люди, які отримували антитиреоїдні препарати, мали приблизно 10,2% ризик ОССП, який значно збільшився ще на 1,3% при застосуванні радіофармпрепаратів, але не при тиреоїдектомії.

Ці методи лікування були пов’язані зі значним збільшенням виживаності, незважаючи на незначне підвищення ризику загального збільшення ваги. Наприклад, тиреоїдектомія була пов’язана з підвищеною ймовірністю ожиріння як у чоловіків, так і у жінок. Лікування радіоактивним йодом призвело до підвищення ризику ожиріння у жінок, але не у чоловіків.

Наші висновки є важливими та дадуть інформацію пацієнтам і клініцистам у процесі прийняття рішень під час розгляду оптимальних варіантів лікування та, ймовірно, вплинуть на рекомендації для клінічної практики в майбутньому,

— зауважила Болерт.

ДЖЕРЕЛО: https://medicalxpress.com/