Особливості формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність для пацієнтів стаціонару: роз’яснення

У медичній практиці продовжують виникати системні питання щодо розподілу обов’язків між лікарями стаціонарної та первинної ланок охорони здоров’я в частині експертизи тимчасової непрацездатності. Однією з найпоширеніших проблем є практика перенаправлення пацієнтів, які завершили стаціонарне лікування, до сімейних лікарів, терапевтів чи педіатрів виключно для технічного оформлення або продовження документів, що засвідчують непрацездатність. У зв’язку з цим Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило роз’яснення, які регулюють цей процес.

Базовий принцип

Основним документом, що регламентує ці процеси, є Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров’я, затверджений наказом МОЗ України від 1 червня 2021 року № 1066. Положеннями цього документа визначено ключовий принцип безпосередності: медичний висновок про тимчасову непрацездатність формує той лікуючий лікар, який здійснює обстеження, встановлює діагноз та проводить лікування пацієнта. Законодавство не передбачає можливості делегування цієї функції іншим спеціалістам, якщо пацієнт перебуває під наглядом конкретного лікаря у стаціонарному відділенні.

Лікар стаціонару зобов’язаний самостійно вносити відповідні медичні записи до електронної системи охорони здоров’я та формувати медичний висновок про тимчасову непрацездатність при госпіталізації пацієнта, на весь період лікування, включно з днем виписки, а також у разі проведення специфічних медичних втручань. Це стосується і періодів медичної реабілітації чи протезування, якщо вони здійснюються в умовах стаціонару. Отже, вимога до пацієнта звернутися до закладу первинної медичної допомоги для «відкриття» чи «закриття» лікарняного, який покриває період стаціонарного лікування, є порушенням законодавства.

Виписка та амбулаторний етап лікування

Окрему увагу в роз’ясненні приділено ситуаціям, коли пацієнт після виписки зі стаціонару потребує короткочасного відновлення або доліковування в амбулаторних умовах. Нормативні акти розмежовують повноваження стаціонарної ланки залежно від тривалості цього періоду.

Якщо за медичними показаннями пацієнту після виписки необхідно ще до 3 календарних днів провести вдома перед поверненням до роботи, лікуючий лікар стаціонару має право і зобов’язаний самостійно продовжити медичний висновок про тимчасову непрацездатність на цей строк. Оформлення додаткових направлень до сімейного лікаря у такому випадку не є обґрунтованим.

Якщо стан пацієнта після виписки потребує тривалого амбулаторного лікування понад 3 дні під спостереженням спеціаліста первинної чи амбулаторно-поліклінічної ланки, лікар стаціонару формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність тільки до дня виписки включно. Надалі пацієнт скеровується до відповідного лікаря — сімейного лікаря або профільного амбулаторного спеціаліста, який після особистого огляду ухвалює рішення про створення нового медичного висновку в межах своєї компетенції.

Вам буде кориснм ознайомитись з матеріалом
«Клінічні протоколи, настанови та стандарти в загальній практиці — сімейній медицині»

Перенаправлення пацієнтів між ланками медичної допомоги створює додаткове навантаження на лікарів первинної ланки, які змушені дублювати записи та адміністрування процесів, що мали бути завершені на етапі стаціонарного лікування. Крім того, це створює незручності для самих пацієнтів у період їхньої реабілітації.

Дотримання вимог наказу МОЗ № 1066 є обов’язковим для керівників медичних закладів та лікуючих лікарів. Коректне використання функціоналу електронної системи охорони здоров’я на кожному етапі надання допомоги забезпечує автоматизацію процесу нарахування соціальних виплат застрахованим особам.

ДЖЕРЕЛО: Український медичний часопис

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.