Від НАЖХП до МАСХП: сучасна трансформація номенклатури, діагностики та клінічного ведення стеатотичних захворювань печінки

Перехід від традиційного терміна неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) до стеатотичної хвороби печінки, пов’язаної з метаболічною дисфункцією (МАСХП), відображає суттєвий розвиток клінічної та патофізіологічної концепції стеатотичних уражень печінки. Оновлена номенклатура усуває стигматизуючі елементи попередньої термінології, підкреслює провідну роль метаболічної дисфункції та забезпечує більш точну стратифікацію ризику. МАСХП розширює спектр пацієнтів, включаючи хворих із нормальною масою тіла та мінімальними факторами ризику, але з наявністю печінкового стеатозу, та сприяє стандартизації клінічної практики.

Водночас впровадження терміна супроводжується низкою викликів: потенціалом гіпердіагностики, перехресним впливом споживання алкоголю, необхідністю кодувальної адаптації та глобальних освітніх програм. У статті детально проаналізовано історичні аспекти еволюції термінології, нові діагностичні критерії, уразливі групи пацієнтів, генетичні детермінанти, кардіометаболічні наслідки, питання кодування та соціокультурні чинники.

Стеатоз печінки був вперше описаний ще у XIX столітті як ускладнення високого споживання алкоголю. У 1980-х роках відкриття аналогічної гістологічної картини у пацієнтів без вживання алкоголю призвело до появи терміна НАСГ та ширшої категорії НАЖХП. З часом НАЖХП стала найпоширенішою хронічною хворобою печінки у світі, чітко пов’язаною зі зростанням ожиріння, інсулінорезистентності, метаболічного синдрому та цукрового діабету 2 типу. Накопичувались докази, що саме метаболічна дисфункція, а не відсутність алкоголю, є ключовим патогенетичним драйвером прогресування захворювання.

Це започаткувало концептуальний перехід: у 2020 році було запропоновано термін MAFLD, який однак не досяг глобального консенсусу. У 2023 році міжнародна група експертів у межах процесу Дельфі запропонувала термін стеатотична хвороба печінки, пов’язана з метаболічною дисфункцією (МАСХП), який отримав підтримку AASLD, EASL, ALEH та інших провідних асоціацій.

МАСХП не лише модифікує діагностичні критерії, але й трансформує клінічний підхід до пацієнтів зі стеатозом, відображаючи складність метаболічних, генетичних та екологічних факторів, що визначають перебіг захворювання.

Покращена стратифікація ризику в моделі МАСХП

Одним з ключових аргументів на користь впровадження МАСХП є більш точна ідентифікація пацієнтів з ризиком прогресуючого фіброзу та серцево-судинних подій.

1. Орієнтація на метаболічні фактори

МАСХП діагностується за наявності стеатозу печінки та принаймні одного кардіометаболічного фактора:

• ожиріння або абдомінальне ожиріння;

• цукровий діабет 2 типу;

• переддіабет;

• артеріальна гіпертензія;

• атерогенна дисліпідемія.

Ці фактори не лише корелюють із прогресуванням фіброзу, а й визначають основний ризик смертності — серцево-судинний.

2. Виявлення пацієнтів із прихованим ризиком

Серед пацієнтів із нормальною масою тіла значна частина має метаболічну дисфункцію, що залишається недооціненою при підході НАЖХП. МАСХП дозволяє включати таких осіб до групи ризику, забезпечуючи належний моніторинг і скринінг.

3. Прогностична точність

Дані NHANES продемонстрували, що смертність від усіх причин була значно вищою у пацієнтів, які відповідали критеріям МАСХП, ніж у тих, що відповідали лише НАЖХП. Це підтверджує більшу клінічну релевантність нової номенклатури.

Основні клінічні проблеми: ризики гіпер- та гіподіагностики

Попри численні переваги, нова система має потенційні обмеження.

Гіпердіагностика

Один кардіометаболічний фактор може бути присутній у значної частки людей без істотного ризику фіброзу. Це створює ризик надмірної діагностики та необґрунтованих втручань.

Гіподіагностика

Пацієнти з:

• ізольованою інсулінорезистентністю,

• початковими формами стеатозу,

• генетичними варіантами PNPLA3, TM6SF2, MBOAT7

можуть не відповідати формальним критеріям МАСХП, незважаючи на підвищений ризик цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.

Генетичні чинники, що модифікують ризик

Генетика відіграє ключову роль, незалежно від метаболічного статусу.

Найважливіші варіанти:

• PNPLA3 (I148M): найбільш сильний предиктор фіброзу та ГЦК.

• TM6SF2 (E167K): підвищує ризик стеатозу, але модифікує ліпідний профіль.

• GCKR, MBOAT7: сприяють ліпогенезу.

• HSD17B13: захисний варіант, знижує ризик запалення.

Включення генетичного тестування у стандарти лікування може значно покращити персоналізацію ведення МАСХП.

Споживання алкоголю та МАСХП

Одна з найскладніших проблем — інтеграція алкогольного анамнезу.

1. Межі алкоголю в МАСХП

МАСХП виключає пацієнтів, які вживають:

• 20 г/добу жінки

• 30 г/добу чоловіки

2. Визначення MetALD

Для пацієнтів із метаболічною дисфункцією, але вищим споживанням алкоголю, запроваджено термін MetALD.

3. Докази шкоди «помірного» споживання

Новітні дослідження демонструють:

• навіть 1–2 порції алкоголю на день погіршують фіброз;

• синергізм алкоголю та ожиріння значно прискорює прогресування.

Точніше визначення впливу алкоголю потребує удосконалених біомаркерів: PEth, EtG, EtS.

Серцево-судинні наслідки МАСХП

Серцево-судинні хвороби залишаються основною причиною смертності при МАСХП.

Причинний зв’язок зумовлений:

• ендотеліальною дисфункцією;

• оксидативним стресом;

• системним запаленням;

• ліпотоксичністю та дисфункцією жирової тканини.

МАСХП асоціюється з:

• артеріальною жорсткістю,

• коронарним кальцинозом,

• субклінічним атеросклерозом,

• високою частотою ішемічної хвороби серця.

Перегляньте запис:

МАСХП у практиці первинної ланки

Нова номенклатура значно спрощує роботу лікарів первинної медичної допомоги.

Переваги:

• чіткі та доступні діагностичні критерії;

• можливість використання простих скринінгових інструментів (FIB-4, еластографія);

• зменшення потреби в біопсії;

• краща комунікація з пацієнтом.

Соціокультурний вимір: подолання стигматизації

Терміни «жирова» та «безалкогольна» не лише обмежували точність діагнозу, а й формували негативне сприйняття.

МАСХП:

• знижує стигму;

• акцентує увагу на метаболічних процесах, а не поведінкових аспектах;

• покращує прихильність до лікування.

Виклики впровадження МАСХП

• суперечки між асоціаціями (особливо з APASL);

• необхідність оновлення МКХ;

• потреба в глобальних освітніх програмах;

• адаптація терміна в різних мовах і культурах.

Майбутні напрями розвитку

Експерти припускають, що з часом термін може бути змінений з «захворювання» на «розлад» (Steatotic Liver Disorder), що точніше відображатиме гетерогенність стану та відсутність єдиного патогенетичного механізму.

Висновки

Переход до концепції МАСХП є логічним етапом еволюції гепатології. Нова термінологія:

• точніше відображає етіологію;

• покращує діагностику;

• підсилює стратифікацію ризику;

• узгоджується з глобальною клінічною практикою;

• сприяє розвитку персоналізованої медицини.

МАСХП — це не лише зміна назви, а фундаментальна трансформація парадигми ведення пацієнтів зі стеатозом печінки.

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.