Цукровий діабет 2 типу без надмірної ваги: клінічна гетерогенність, діагностичні виклики та перспективи персоналізованого підходу

Цукровий діабет 2 типу без надмірної ваги (Т2Д) залишається недостатньо дослідженим, проте клінічно значущим підтипом захворювання. Цей варіант діабету вражає орієнтовно 10–20% людей із Т2Д та часто потребує ретельного диференційного підходу при встановленні діагнозу. Такі дані були представлені Крістіною Утцшнайдер, доценткою Університету Вашингтона в Сіетлі, під час 85-ї наукової сесії Американської діабетичної асоціації (ADA).

Діагноз виключення: ключова роль диференційної діагностики

За словами Утцшнайдер, низький ІМТ при гіперглікемії має спонукати до виключення інших форм діабету. Зокрема:

• Аутоімунний діабет 1 типу — діагностується шляхом визначення аутоантитіл (GAD, IA-2, ZnT8).
• Моногенний діабет (MODY) — підозрюється при початку хвороби до 35 років, негативних аутоантитілах і сімейному анамнезі.
• Рідше — мітохондріальний діабет, пошкодження підшлункової залози, муковісцидоз, синдром Вольфрама, ліподистрофії.

Клінічні особливості Т2Д без надмірної ваги

Незважаючи на нетиповий фенотип, частина пацієнтів з Т2Д залишається з нормальною або зниженою масою тіла. Ця форма характеризується:

• Дефектом секреції інсуліну бета-клітинами — частіше, ніж інсулінорезистентністю.
• Однак інсулінорезистентність теж можлива — навіть у пацієнтів з низькою масою тіла.
• Часто трапляється у людей південноазіатського походження, для яких характерна менша м’язова маса та нижчий ІМТ при високому метаболічному ризику.

Значення ІМТ в діагностиці та лікуванні

Класифікація ІМТ у пацієнтів азіатського походження:

• <23 — нормальна маса тіла
• 23–27,4 — надмірна вага
• ≥27,5 — ожиріння

Порівняно з іншими популяціями (відповідно: <25, 25–29,9, ≥30), такі відмінності мають враховуватись при скринінгу та підборі терапії.

За даними CDC (США, 2021), приблизно 10,2% пацієнтів із діабетом мають ІМТ <25. У Кореї — 23,3% пацієнтів з Т2Д мають ІМТ 18,5–22,9.

Потреба в діагностичних інструментах

Модератор симпозіуму Ліана Біллінгс підкреслила необхідність використання нових генетичних тестів, зокрема полігенних ризикових моделей для діагностики Т1Д, що допоможе правильно класифікувати тип діабету у пацієнтів з нормальним або низьким ІМТ.

Лікування: мало доказів, але є спостереження

• Результати дослідження за участю пацієнтів з Т2Д <6 років та ІМТ <29 показали, що дуже низькокалорійна дієта може покращити глікемічний контроль і навіть досягти ремісії у 70% випадків.
• Секреція інсуліну поліпшувалась, але залишався дефіцит бета-клітин.
• У більшості досліджень ефективність ліків не залежала суттєво від ІМТ, за винятком:
  • Гіршої дії інгібіторів DPP-4 у пацієнтів з ожирінням.
  • Кращої відповіді на тіазолідиндіони при високому ІМТ.

Метформін і потреба в інсуліні

Метформін залишається засобом першої лінії. Проте пацієнти з Т2Д без надмірної ваги можуть раніше потребувати інсулінотерапії через більш виражений дефіцит секреції.

Оцінка С-пептиду допомагає диференціювати:

• <0,6 нг/мл — висока ймовірність необхідності інсуліну.
• 2,7 нг/мл — збережена секреція, але можлива інсулінорезистентність.

Слід враховувати обмеження:

• Вплив глюкотоксичності, ниркової функції.
• Відсутність стандартизації методів та єдиних референтних меж.

Гетерогенність Т2Д і потреба в персоналізованому підході

Нові дослідження, як-от DEFINE-T2D (фінансується NIDDK), спрямовані на інтеграцію клінічних, лабораторних та генетичних даних з метою покращення класифікації Т2Д та індивідуалізації терапії.

Також ведеться робота над моделлю прогнозу зниження HbA1c на 1 рік на основі 9 клінічних змінних, включно з ІМТ, для вибору оптимального класу препаратів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.