Експериментальний інгібітор зворотного захоплення моноамінів демонструє ефективність у лікуванні СДУГ у дорослих
Дата публікації: 12.06.2025
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: діти, підлітки, гіперактивність, клінічні дослідження, СДУГ, дорослі, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, інгібітор зворотного захоплення моноамінів, психостимулятори, неуважність, клінічна значущість

Новий інгібітор зворотного захоплення норадреналіну, дофаміну та серотоніну (NDSRI) показав ефективність і «клінічну значущість» для лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) у дорослих, згідно з результатами нових досліджень.
У комбінованому аналізі двох досліджень III фази за участю 859 дорослих, більше учасників, які отримували NDSRI, досягли щонайменше 18-бального покращення на 6-му тижні за загальною шкалою оцінки симптомів СДУГ (AISRS) у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Це відповідало первинній кінцевій точці досліджень. Значно більший відсоток пацієнтів також продемонстрував покращення за підшкалами гіперактивності/імпульсивності та неуважності.
Однак дослідники підкреслили не лише статистичну значущість, але й практичну клінічну цінність. Головний дослідник доктор Ленард А. Адлер, директор Програми для дорослих з СДУГ і професор психіатрії в Медичній школі Гроссмана Нью-Йоркського університету, зазначив:
«Ми хочемо, щоб пацієнти не просто почувалися краще — ми прагнемо до клінічного відновлення».
Перегляньте запис:
Результати були представлені 19 травня на щорічній конференції Американської психіатричної асоціації (APA) 2025 року.
Комбіновані дані з двох аналогічно спроєктованих рандомізованих досліджень включали 859 дорослих пацієнтів із первинним діагнозом СДУГ (середній вік — 35 років; 52% чоловіків; 80,3% білих).
- Середній базовий бал за AISRS: 38,8 (помірна тяжкість)
- Бал за неуважність: 21,6 (тяжка тяжкість)
- Бал за гіперактивність/імпульсивність: 17,2 (помірна тяжкість)
Усі пацієнти були рандомізовані до групи, що отримувала досліджувану сполуку в дозах 200 мг або 400 мг, або до групи плацебо.
- Зниження загального балу AISRS:
- 200 мг: –12,1
- 400 мг: –12,5
- Плацебо: –8,1
(P = 0,002 і P = 0,0009)
- Частка пацієнтів із ≥18-бальним покращенням:
- 200 мг: 24%
- 400 мг: 25,4%
- Плацебо: 15,4%
(RR ≈1,7, P < 0,002)
- Покращення за підшкалами:
- Неуважність (≥10 балів):
26,1% (200 мг), 23,3% (400 мг) vs 16,5% (плацебо) - Гіперактивність/імпульсивність (≥8 балів):
26,5% (200 мг), 28,6% (400 мг) vs 20% (плацебо)
- Неуважність (≥10 балів):
Пацієнти, які отримували досліджувану сполуку, досягли клінічно значущого покращення раніше, ніж пацієнти з групи плацебо (P = 0,0006 і P < 0,0001).
Дані у дітей та підлітків
У додаткових дослідженнях III фази оцінювали ефективність препарату у:
- Дітей віком 6–12 років (n = 480; 58% хлопчиків)
- Підлітків віком 13–17 років (n = 459; 59% хлопчиків)
Понад 75% усіх учасників завершили дослідження. Препарат застосовували один раз на день у низькій або високій дозі, залежно від віку та ваги, або ж використовували плацебо.
- Покращення ≥18 балів за ADHD-RS-5:
- Діти: 34,5% vs 23,3% (P = 0,03)
- Підлітки: 47,7% vs 31,7% (P = 0,004)
- Середнє зниження загального балу ADHD-RS-5:
- Діти: –16,3 vs –10,8 (P = 0,0008)
- Підлітки: –18,5 vs –14,2 (P = 0,0006)
- Дані від батьків (Conners 3 – Parent Short):
- Покращення ≥14 балів у T-оцінці неуважності (діти: P = 0,02; підлітки: P = 0,001)
- Покращення ≥13 балів у гіперактивності/імпульсивності (діти: P = 0,02; підлітки: P = 0,007)
Профіль безпеки: більшість побічних ефектів були легкими або помірними. Найчастіше відзначали зниження апетиту, висип, нудоту, головний біль.
Коментарі експертів
Доктор Керолайн Уорд, директор з глобального клінічного розвитку фармацевтичної компанії, яка розробляє препарат, повідомила, що ці результати, разом з іншими дослідженнями, будуть включені до пакету документів для подання до FDA.
Доктор Сунджо Хван, психіатр з Медичного центру Університету Небраски, відзначив, що ця сполука має унікальний механізм дії порівняно з класичними стимуляторами.
«Норадреналін, дофамін і серотонін тісно взаємодіють у мозку. Інгібіція одного може впливати на інші. Тому комбіноване інгібування — це цікава стратегія», — сказав Хван.
Він підкреслив важливість не лише клінічної ефективності, але й дослідження впливу нового засобу в умовах реальної практики, особливо в пацієнтів із супутніми розладами.
ДЖЕРЕЛО: Medscape
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.

