Новий препарат знижує тригліцериди, ризик панкреатиту при стійкій хіломікронемії

Рандомізоване дослідження III фази показало, що пацієнти з генетичним рецесивним розладом, стійкою хіломікронемією, які отримували досліджуваний препарат плозасіран, мали значно нижчий рівень тригліцеридів і знижений ризик гострого панкреатиту порівняно з групою плацебо.

Серед 75 пацієнтів середня зміна рівнів тригліцеридів натщесерце від початкового рівня до 10 місяців була на 80% нижчою у пацієнтів, які отримували 25 мг плозасірану, на 78% нижчою у пацієнтів, які отримували 50 мг плозасірану, і на 17% нижчою у тих, хто отримував плацебо (P < 0,001), повідомили Джеральд Ф. Воттс, доктор медичних наук, доктор філософії з Університету Західної Австралії та Королівської лікарні Перта в Перті та його колеги в New England Journal of Medicine.

У пацієнтів, які отримували плозасіран, також була знижена частота гострого панкреатиту (OR 0,17, 95% ДІ 0,03-0,94, P = 0,03), ключової вторинної кінцевої точки, оскільки як генетична, так і багатофакторна хіломікронемія пов’язані з ризиком рецидиву гострого панкреатиту.

Для інших ключових вторинних кінцевих точок, включаючи відсоткову зміну рівня тригліцеридів натщесерце від базового рівня до середнього значення через 10 місяців і 12 місяців, а також зміни рівня аполіпопротеїну C-III натщесерце від вихідного рівня до 10 місяців і 12 місяців, пацієнти в групи плозасірану мали кращі результати порівняно з групою плацебо.

«Наші результати підтверджують швидку розробку плозасірану для лікування екстремальної гіпертригліцеридемії для запобігання гострого панкреатиту у пацієнтів із [синдромом сімейної хіломікронемії] або іншими причинами стійкої хіломікронемії з панкреатитом в анамнезі», — написали Уоттс і команда.

Результати дослідження також були представлені в Європейському товаристві кардіологів.

Б. Гізелла Карранза Леон, доктор медичних наук з Медичного центру Університету Вандербільта в Нешвіллі, сказала MedPage Today, що «як ліпідологу дуже приємно бачити, що нові методи лікування важкої гіпертригліцеридемії знаходяться на стадії розробки».

«У США ми не маємо схваленого FDA лікування синдрому сімейної хіломікронемії», — сказала вона. «Дослідження, які зосереджені на розробці ліків для рідкісних захворювань, як це, дають нам надію, що в майбутньому ми зможемо запропонувати фармакологічне лікування цього захворювання».

Воттс і його колеги відзначили, що «ризик гострого панкреатиту прямо і причинно пов’язаний з рівнями тригліцеридів у хіломікронах, особливо коли такі рівні постійно підвищуються вище 880 мг на децилітр». Панкреатит, спричинений рівнем тригліцеридів, також має гірший прогноз, ніж інші форми, додали вони.

Стандартні засоби для зниження тригліцеридів, такі як статини, фібрати та риб’ячий жир, не знижують ризик гострого панкреатиту, приносячи мало користі пацієнтам із стійкою хіломікронемією, пишуть вони.

Плозасіран — це мала інтерферуюча РНК, націлена на печінку, яка знижує вироблення та секрецію печінкового аполіпопротеїну C-III, невеликого глікопротеїну, що в основному виробляється печінкою і який значною мірою визначає рівень тригліцеридів.

У цьому дослідженні, яке проводилося з січня 2022 року по квітень 2024 року, автори рандомізували 75 пацієнтів із стійкою хіломікронемією з або без генетичного діагнозу з 58 центрів у 21 країні на 25 або 50 мг підшкірного плозасірану або плацебо кожні 3 місяці протягом року. Середній вік становив 43-48 років, 44-54% були жінками, а 71-76% були білими. На початку дослідження середній рівень тригліцеридів становив 2044 мг/дл.

«Ми не наполягали на генетичному підтвердженні синдрому сімейної хіломікронемії перед рандомізацією на основі висновків про те, що пацієнти, які відповідають опублікованим критеріям симптоматичної стійкої хіломікронемії з рецидивуючим панкреатитом, також мають ускладнення, пов’язані зі значною захворюваністю та смертністю», — зазначили автори, але вони підтвердити двоалельні або дигенні патогенні варіанти у відповідних генах 44 пацієнтів (59%).

Частота побічних ефектів була подібною в усіх групах лікування та найчастіше включала біль у животі, назофарингіт, головний біль, нудоту, інфекції верхніх дихальних шляхів та діарею. Важкі та серйозні побічні явища частіше виникали в групі плацебо.

Гострий панкреатит виник у 4% пацієнтів, які отримували плозасіран, і у 20% тих, хто отримував плацебо.

«Це дослідження було проведено на невеликій кількості пацієнтів, і існує ймовірність того, що коли ліки дають більшій групі пацієнтів, можуть з’явитися нові та невідомі побічні ефекти», — зазначив Карранза Леон.

Іншим обмеженням дослідження, додали автори, було те, що вони не оцінювали якість життя учасників або вплив плозасірану на постпрандіальну ліпемію, яка, як припускають, підвищує ризик розвитку панкреатиту. «Ми не можемо виключити можливість того, що недотримання дієти та фізична активність могли сприяти більшим коливанням рівнів тригліцеридів і розширенню довірчих інтервалів ефектів плозасірану», — написали вони.

ДЖЕРЕЛО: New England Journal of Medicine; DOI: 10.1056/NEJMoa2409368

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.