Що лежить в основі статевих відмінностей у серцево-судинному ризику ХХН?

Літні чоловіки з хронічною хворобою нирок (ХНН) демонструють більшу активність симпатичних нервів м’язів у стані спокою, але не жорсткість судин, порівняно зі літніми жінками, що дає підказки до основних причин, чому чоловіки з ХХН мають вищий серцево-судинний ризик, ніж жінки з цим захворюванням.

«Хоча добре встановлено, що активність симпатичної нервової системи хронічно підвищена у пацієнтів із порушенням функції нирок, ми вперше показали, що чоловіки з ХХН мають більшу активність симпатичних нервів у м’язах спокою порівняно з жінками з ХХН», — повідомляють автори дослідження, опубліковано в American Journal of Physiology-Renal Physiology.

«Для клініцистів ключовим висновком є ​​важливість розпізнавання статево-специфічних відмінностей у симпатичній активності та функції судин при оцінці серцево-судинного ризику у пацієнтів із ХХН», — перший автор Матіас Г. Зануцці, доктор медичних наук, відділ неральної медицини Департаменту медицини Медична школа університету Еморі, Атланта, штат Джорджія, повідомила Medscape Medical News.

У загальній популяції ризик серцево-судинних захворювань нижчий у молодих жінок, ніж у чоловіків, але їхні ризики збігаються в старшому віці, оскільки у жінок розвиваються подібні рівні гіперактивності симпатичної нервової системи, ригідності судин і серцево-судинного ризику.

Однак виключення з цієї моделі спостерігається в популяції ХХН, де чоловіки й надалі мають вищий ризик серцево-судинної смертності порівняно з жінками навіть у старшому віці.

Дослідження, що оцінюють причини цього, були суперечливими: деякі повідомляли про тенденцію до вищої активності симпатичних нервових м’язів у літніх жінок порівняно з чоловіками, а інші припускали протилежний висновок — нижчу активність порівняно з чоловіками.

Для подальшого дослідження Zanuzzi та його колеги залучили 129 учасників, у тому числі 96 чоловіків і 33 жінки з III або IV стадією ХХН.

Середній вік учасників дослідження становив 64 роки для чоловіків і 65 років для жінок. Більшість із них мали ожиріння, і, що важливо, понад 80% учасників у кожній групі були чорношкірими. Не було суттєвих відмінностей між групами щодо індексу маси тіла або супутніх захворювань, включаючи куріння, діабет або гіпертонію.

Під час двох окремих візитів дослідження жорсткість судин оцінювали за допомогою каротидно-стегнового вимірювання швидкості пульсової хвилі, а активність симпатичного нерва м’язів у спокої вимірювали за допомогою мікронейрографії. 

Результати показали, що чоловіки з ХХН мали значно вищу активність симпатичного нерва м’язів у спокої порівняно з жінками з ХХН (68 проти 55 спалахів на 100 серцевих скорочень; P = 0,005), тоді як різниці в жорсткості судин між статями не спостерігалося (P = 248).

«Отримані дані свідчать про те, що на вищий ризик серцево-судинних захворювань, який спостерігається у літніх чоловіків із ХХН, може вплинути підвищена симпатична активність», — пояснив Зануцці.

«Однак відсутність суттєвих відмінностей у жорсткості судин між статями означає, що додаткові фактори, окрім судинного ремоделювання, можуть сприяти спостережуваним різницям у ризику серцево-судинних захворювань за статтю», — сказав він.

Слід зазначити, що жорсткість судин у стані спокою не була пов’язана з м’язовою симпатичною нервовою активністю ні у чоловіків, ні у жінок, що було несподіванкою для авторів, зазначив Зануцці.

«Це підкреслює багатофакторну природу судинної патофізіології ХХН і підкреслює необхідність подальших досліджень, щоб розгадати механізми, що лежать в основі».

В інших висновках, хоча попередні дослідження показали позитивну кореляцію між віком і активністю симпатичного нерва м’язів у стані спокою у білих, здорових жінок і чоловіків без ожиріння, подібного зв’язку не спостерігалося у чоловіків чи жінок із ХХН.

«Ці висновки свідчать про те, що захисний ефект молодшого віку на симпатичну функцію може не бути присутнім при зниженні функції нирок як у чоловіків, так і у жінок», — зазначають автори.

Крім того, у той час, як попередні дослідження показали чіткий зв’язок між гіперактивністю симпатичної нервової системи та широким спектром показників ожиріння, у поточному дослідженні такий зв’язок спостерігався лише у чоловіків із ХХН. 

Важливі обмеження дослідження включають перехресний дизайн і те, що населення було переважно чорним, зазначив Зануцці.

«Можливість узагальнення для інших демографічних груп може бути обмеженою, і для підтвердження цих висновків і вивчення потенційних причинно-наслідкових зв’язків потрібні майбутні довгострокові дослідження», — сказав він.

Отримані результати підкреслюють «необхідність нових терапевтичних підходів, спрямованих на гіперактивність симпатичної нервової системи та жорсткість судин у пацієнтів із ХХН, особливо враховуючи спостережувані відмінності за статтю», — додав Зануцці. 

«Потенційні втручання можуть включати фармакологічні засоби, які модулюють симпатичний тонус або шляхи ремоделювання судин», — сказав він.

«Модифікація способу життя, зосереджена на зниженні стресу та зміцненні здоров’я серцево-судинної системи, також може зіграти вирішальну роль у зниженні серцево-судинного ризику».

Зануцці дійшов висновку, що «розробка стратегій лікування для усунення цих відмінностей може призвести до більш персоналізованих і ефективних підходів до лікування, зрештою покращуючи клінічні результати в цій популяції високого ризику».

ДЖЕРЕЛО: https://www.medscape.com

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.