Протиревматичні препарати можуть мати профілактичний ефект при аутоімунних захворюваннях щитоподібної залози
Дата публікації: 30.11.2023
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: аутоімунні захворювання, ревматоїдний артрит, протиревматичні препарати, хвороба Хашимото, захворювання щитоподібної залози
Протиревматичні препарати, що застосовуються при ревматоїдному артриті, можуть запобігти розвитку аутоімунного захворювання щитоподібної залози, згідно з новим обсерваційним дослідженням дослідників з Каролінського інституту, опублікованому в Journal of Internal Medicine.
Добре відомо, що пацієнти з ревматоїдним артритом мають підвищений ризик аутоімунних захворювань щитоподібної залози, таких як хвороба Хашимото та хвороба Грейвса. Хоча пацієнтів з РА зазвичай лікують імуномодулюючими препаратами, які впливають на імунну систему, такі препарати рідко застосовуються при аутоімунних захворюваннях щитоподібної залози. Натомість таких пацієнтів лікують тиреоїдними гормонами, щоб компенсувати зміни нормальної функції щитоподібної залози, які супроводжують аутоімунне захворювання щитоподібної залози.
Дослідники в поточному дослідженні хотіли дослідити, чи можуть імуномодулюючі препарати, які зменшують запалення в суглобах пацієнтів з РА, також зменшити ризик розвитку аутоімунного захворювання щитоподібної залози у цих пацієнтів. Попередні дослідження на мишах показують, що так звані DMARDs, тип імуномодулюючих препаратів, які використовуються для лікування ревматоїдного артриту, можуть зменшити запалення щитоподібної залози. Проте, за словами дослідницької групи, відомості про те, чи цей ефект також стосується людей, обмежені.
Дослідники використовували дані з 2006 по 2018 рік про понад 13 000 пацієнтів з ревматоїдним артритом та їх лікування, а також дані про понад 63 000 осіб у відповідній контрольній групі без ревматоїдного артриту.
Дослідники виявили, що ризик розвитку аутоімунного захворювання щитовидної залози серед пацієнтів з ревматоїдним артритом був нижчим після початку ревматичного захворювання, ніж до діагностики.
Найбільш виражене зниження ризику аутоімунного захворювання щитовидної залози спостерігалося у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували імуномодулюючі препарати або «біологічні DMARDs». У цих пацієнтів ризик аутоімунного захворювання щитовидної залози був на 46 відсотків нижчим, ніж у контрольній групі без ревматоїдного артриту.
«Ці результати підтверджують гіпотезу про те, що певні типи імуномодулюючих препаратів можуть мати превентивну дію на аутоімунне захворювання щитовидної залози», — каже Крістін Валденлінд, дослідник кафедри медицини Солна, відділ клінічної епідеміології Каролінського інституту, фахівець з ревматології Каролінського університету та перший автор дослідження.
Наші результати не доводять, що саме лікування імуномодулюючими препаратами призвело до зниження ризику аутоімунного захворювання щитоподібної залози, але підтверджують цю гіпотезу. Результати, якщо їх можна відтворити в подальших дослідженнях, відкривають можливість більш безпосереднього вивчення в клінічних випробуваннях, чи можна використовувати імуномодулюючі препарати, які зараз використовуються для лікування ревматоїдного артриту, також для раннього лікування аутоімунного захворювання щитоподібної залози, тобто для нових областей використання цих ліків, відоме як перепрофілювання препаратів.
Крістін Волденлінд, перший автор дослідження
ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net