Піонер діагностики кислотоутворення шлунку

Що в шлунку міститься вільна соляна кислота, 1823 року довів англійський лікар Уільям Праут.

Але всебічного розуміння фізіології і біохімії секреторної функції різних відділів шлунку не було б без визначення внутрішньошлункової кислотності.

Історія створення і застосування цього методу починається з 8 травня 1915 року, коли фізіологічною лабораторією університету Міннесоти була представлена стаття «Нові водневі електроди і експрес-методи визначення концентрації іонів водню».

Автор винаходу — Джессі Френсіс МакКлендон:

• американський хімік, зоолог, фізіолог;

• доктор наук;

• викладач, винахідник, експериментатор;

• автор понад 100 наукових статей.

Внесок МакКлендона в різні області науки включає зоологію безхребетних, харчування, життєві процеси клітинних мембран, роль йоду в організмі людини і, зокрема, його зв'язок з профілактикою зоба.

Для виконання внутрішньошлункової pH-метрії МакКлендон розробив «електрод для введення в шлунок» (назва автора, хоча фактично це був перший одноелектродний pH-зонд).

• За словами провідного спеціаліста з внутрішньошлункової pH-метрії Євгена Юліановича Лінара, конструкція зонду МакКлендоном була так добре продумана, що зазнала відтоді лише незначних змін.

• Електрод Джессі МакКлендона усував помилки, що виникали при проведенні рН-метрії біологічних рідин.

Метод визначення концентрації H⁺, який використовувався Міхаелісом, МакКлендон модифікував таким чином, щоб скоротити час визначення рН від сорока — до двох або трьох хвилин.

Джессі МакКлендон вперше дослідів зміну кислотності шлунку: 

• у здорової людини після прийому різних пробних сніданків;

• у різних осіб — після отримання ними однакових сніданків.

   МакКлендон встановив:

• у всіх людей кислотність у шлунку натщесерце нейтральна (рН = 7);

• після пробного сніданку — швидко підвищується протягом 1,5-3 годин;

• залишається сталою, поки їжа не покине шлунок.

Рівень підвищення кислотності індивідуальний для кожної людини.

Є ряд патологічних станів, коли знання особливостей шлункової секреції обов'язкове:

• Helicobacter pylori -негативні часто рецидивуючі пептичні виразки.

• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (особливо — стійка до антисекреторної терапії).

• Аденома підшлункової залози або синдром Золлінгера-Еллісона.

• Хронічні атрофічні (гіпоацидні, анацидні) гастрити.

• Зміна слизової стравоходу внаслідок хронічного кислотного пошкодження або стравохід Барретта.

• Функціональна диспепсія.

• Визначення ефективності препаратів, що знижують секрецію соляної кислоти.

• Контроль функції після видалення частини шлунку.

Залежно від цілей і методики виконання розрізняють 3 основних види дослідження: короткочасна рН-метрія (протягом 2-3 годин), добова, ендоскопічна (під час проведення ФГДС).

 Добовий або багатогодинний (до 6-8 годин) інтрагастрального рН-моніторинг за допомогою найтонших зондів натепер багатьма гастроентерологами розглядається як «золотий» стандарт діагностики кислото утворення в шлунку. 

У шлунку прийнято виділяти дві зони, які різняться за своєю секреторною функцією:

• Кислотоутворююча — дно і тіло шлунка. У цій зоні під впливом гастрину і ацетилхоліну відбувається вироблення соляної кислоти;

• Нейтралізуюча — пілоричний і антральний відділи шлунку. Тут відбувається секреція іонів гідрокарбонату HCO₃⁻.

Процес нейтралізації обумовлений обміном іонів Cl⁻ на іони HCO₃⁻ і процесом пасивної дифузії гідрокарбонат-іонів із крові.

Секреція гідрокарбонатів в шлунку становить 2-10% від максимальної секреції соляної кислоти. Вона стимулюється:

• глюкагоном;

• холецистокініном;

• агоністами холінергічних рецепторів;

• простагландинами;

• підвищенням кислотності в просвіті шлунку.

Пригнічують секрецію гідрокарбонатів у шлунку: нестероїдні протизапальні препарати, жовчні солі, етиловий спирт.

Розрізнити патологічний і фізіологічний гастроезофагеальний рефлюкс і, таким чином, документально підтвердити ГЕРХ, тобто зв'язати симптоми, присутні у пацієнта, з рефлюксом шлункового вмісту, можна за допомогою багатогодинного внутрішньостравохідного рН-моніторингу.

Можливо, для Вас будуть також цікаві наступні матеріали з гастроентерології: 

Історія ендоскопії

Діагностика запалення кишківника

Позастравохідні прояви ГЕРХ у дітей, що часто хворіють

Діагностичні критерії неспецифічного виразкового коліту

Ерозивна та неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: сучасні тенденції в діагностиці та лікуванні

Хронічні запальні захворювання кишечника у дітей: сучасна інвазивна та неінвазивна діагностика (огляд літератури)