Інгібування SGLT2 при автосомно-домінантній полікістозній хворобі нирок

Інгібітори SGLT2 суттєво знижують ризик прогресування багатьох форм хронічної хвороби нирок, однак пацієнтів з автосомно-домінантною полікістозною хворобою нирок (АДПХН) здебільшого не включали до великих клінічних досліджень цього класу препаратів. Тому їхня безпека та потенційна користь при АДПХН залишаються недостатньо визначеними.

У пілотному рандомізованому контрольованому дослідженні взяли участь 50 дорослих віком 18–55 років з АДПХН і високим ризиком швидкого прогресування. Учасники протягом 12 місяців отримували інгібітор SGLT2 або плацебо у співвідношенні 1:1. Середній вік становив 42 роки, а вихідна рШКФ — 70 мл/хв/1,73 м². Основними кінцевими точками були безпека та переносимість терапії.

Перегляньте записи:

Основні результати

Лікування загалом добре переносилося: 96% учасників у кожній групі змогли отримувати повну передбачену дозу протягом дослідження. Загальна частота небажаних явищ між групами суттєво не відрізнялася. Інфекції сечових шляхів виникли у 2 пацієнтів у групі інгібітора SGLT2 і не були зареєстровані в групі плацебо. Один випадок гострого пошкодження нирок стався у групі плацебо.

Водночас несподіваним результатом стала динаміка загального об’єму нирок, скоригованого на зріст. За 12 місяців швидкість його збільшення становила:

• 10,5% на рік у групі інгібітора SGLT2;
• 5,1% на рік у групі плацебо.

Різниця була статистично значущою — P=0,001. Оскільки збільшення об’єму нирок при АДПХН пов’язане з прогресуванням кістозного процесу, цей результат потребує особливої уваги та подальшого вивчення.

Через один місяць терапії також спостерігали очікуване гостре зниження рШКФ:

• –6,2 мл/хв/1,73 м² у групі активної терапії;
• +0,1 мл/хв/1,73 м² у групі плацебо.

Однак після цього функція нирок стабілізувалася. У період від 1 до 12 місяців швидкість зміни рШКФ становила –0,77 проти –2,87 мл/хв/1,73 м² на рік, але ця різниця не була статистично значущою — P=0,4.

Також між групами не виявили значущих відмінностей щодо:

• жорсткості аорти;
• рівня копептину;
• маркера пошкодження ниркових канальців у сечі;
• симптомів і показників якості життя, пов’язаних з АДПХН.

Перегляньте зписи:

Практичне значення

Результати показують, що інгібітор SGLT2 протягом 12 місяців загалом добре переносився пацієнтами з АДПХН, однак дослідження не продемонструвало переконливої користі щодо збереження функції нирок. Особливу увагу привертає майже вдвічі швидше збільшення загального об’єму нирок у групі активної терапії. Поки невідомо, чи відображає це справжнє прискорення структурного прогресування захворювання, зміни водного балансу або інший механізм.

Інгібітор SGLT2 продемонстрував прийнятну переносимість при АДПХН, але не забезпечив статистично значущого покращення хронічної динаміки рШКФ і був пов’язаний із швидшим збільшенням загального об’єму нирок. Отримані результати не підтримують рутинне застосування цього класу препаратів для сповільнення прогресування АДПХН без додаткових даних із більших і триваліших досліджень.

ДЖЕРЕЛО: ovid

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.