У клітинах раку підшлункової залози знайшли відповідальні за його агресивність гени

Протокова аденокарцинома підшлункової залози — найпоширеніший тип раку цього органа та одне з найбільш агресивних онкологічних захворювань. Для неї характерні раннє метастазування, складне мікрооточення пухлини та значна стійкість до лікування.

Нове дослідження показало, що одна з причин такої поведінки може полягати у високій внутрішньопухлинній неоднорідності. В одній пухлині можуть одночасно існувати кілька генетично та функціонально різних клонів ракових клітин, кожен із яких має власні властивості та може по-різному реагувати на лікування.

Дослідники проаналізували 443 451 окрему клітину із 62 первинних пухлин. Для частини зразків додатково застосували просторову транскриптоміку, що дозволило оцінити не лише активність генів, а й розташування різних клітинних популяцій у пухлині.

В окремих новоутвореннях виявляли від двох до одинадцяти генетично відмінних клонів. Це підтверджує, що пухлина є складною системою, в якій різні клітини можуть мати неоднакову здатність до росту, метастазування, уникнення імунної відповіді та виживання після терапії.

Однією з ключових знахідок стала роль ампліфікації MYC — збільшення кількості копій ділянки хромосоми, що містить цей ген.

Ці зміни були пов’язані з переходом пухлинних клітин від класичного до більш агресивного базального фенотипу, а також зі зниженням активності генетичних програм, пов’язаних з імунною відповіддю.

При експериментальному пригніченні MYC клітини частково поверталися до характеристик класичного фенотипу, а активність деяких імунних сигнальних шляхів відновлювалася. Це свідчить, що підвищена активність MYC може підтримувати агресивні властивості пухлини.

Дослідники також виявили зміни в системі NECTIN2–TIGIT, яка бере участь у пригніченні протипухлинної активності Т-лімфоцитів. Це може допомагати окремим клонам уникати імунного контролю.

Ще одна важлива знахідка стосувалася клітин з ознаками епітеліально-мезенхімального переходу (EMT). Вони мали підвищену рухливість, інвазивні властивості та більший метастатичний потенціал. Подібні клони виявляли також у уражених лімфатичних вузлах.

Результати показують, що поділ раку підшлункової залози лише на класичний і базальний типи може бути надто спрощеним. У межах однієї пухлини можуть співіснувати різні клітинні стани, а окремі клони здатні змінювати свої властивості під час прогресування захворювання або під впливом лікування.

Перегляньте запис:

Практичне значення

Внутрішньопухлинна різноманітність може частково пояснювати, чому лікування раку підшлункової залози часто залишається недостатньо ефективним. Терапія може знищувати одну популяцію клітин, тоді як інші клони зберігаються та продовжують ріст.

У перспективі аналіз клональної структури пухлини може допомогти:

• точніше оцінювати агресивність захворювання;
• прогнозувати ризик метастазування;
• визначати механізми резистентності;
• знаходити нові терапевтичні мішені;
• підбирати комбіновані стратегії лікування.

Особливий інтерес становлять MYC-залежні механізми, імунне ухилення та програми метастазування. Водночас результати поки не означають появи нового готового лікування. Виявлені молекулярні механізми потребують подальшої перевірки в клінічних дослідженнях.

Таким чином, клональна різноманітність, ампліфікація MYC, уникнення імунної відповіді та формування клітин із високим метастатичним потенціалом можуть бути важливими механізмами агресивного перебігу раку підшлункової залози.

ДЖЕРЕЛО: Nature

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.