Генотип APOL1 і ниркові наслідки після прижиттєвого донорства нирки

Нове когортне дослідження оцінило, чи мають живі донори нирок із генотипами високого ризику APOL1 вищу ймовірність зниження функції нирок після донорства.

У дослідженні взяли участь 445 темношкірих донорів нирок та 208 світлошкірих донорів зі США. Майже через 2 десятиліття після донорства чорношкірі донори з генотипами високого ризику APOL1 мали більш ніж удвічі вищий ризик зниження функції нирок, визначеного як розрахункова швидкість клубочкової фільтрації менше 45 мл/хв/1,73 м², порівняно з чорношкірими донорами без таких генотипів.

Автори зазначають, що включення генотипування APOL1 до процесу оцінки кандидатів у живі донори нирки може допомогти краще стратифікувати довгострокові ризики після нефректомії.

Точне розуміння довгострокових ризиків після живого донорства нирки має важливе значення для оцінки та відбору кандидатів у донори. Після нефректомії у донора залишається одна нирка, тому важливо заздалегідь оцінити фактори, які можуть бути пов’язані з подальшим зниженням ниркової функції. Метою дослідження було визначити, чи пов’язані поліморфізми гена аполіпопротеїну L1 (APOL1) із погіршенням функції нирок після живого донорства.

Дизайн дослідження

Це було ретроспективне когортне дослідження, до якого включали живих донорів нирок зі США, які здійснили донорство в період із січня 2000 року до грудня 2008 року. Контактну інформацію отримували з Наукового реєстру реципієнтів трансплантатів.

Після оновлення адрес і телефонних номерів до участі запросили живих донорів нирок, які здійснили донорство в зазначений період. Учасники проходили домашні дослідницькі візити, проведені субпідрядною агенцією, у період із березня 2020 року до березня 2024 року. Остаточний аналіз даних виконували з квітня 2024 року до лютого 2026 року.

Основним результатом була розрахункова швидкість клубочкової фільтрації менше 45 мл/хв/1,73 м², визначена за рівнем сироваткового креатиніну під час домашнього дослідницького візиту. Додатково оцінювали рШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м², співвідношення альбуміну до креатиніну в сечі 30 мг/г або більше та 300 мг/г або більше, а також наявність артеріальної гіпертензії.

Основні результати

У дослідженні взяли участь 445 темношкірих донорів нирок, серед яких 295 жінок, тобто 66 %. Середній вік у цій групі становив 38 років.

Також було включено 208 світлошкірих донорів нирок, серед яких 141 жінка, тобто 68 %. Середній вік у цій групі становив 44 роки.

Серед темношкірих донорів 68 осіб, або 15,3 %, мали генотипи високого ризику APOL1: G1/G1, G2/G2 або G1/G2.

Домашні дослідницькі візити відбувалися через медіану 18,5 року після донорства. Загалом у 46 учасників, або 7,0 %, рШКФ становила менше 45 мл/хв/1,73 м².

У темношкірих донорів нирок із генотипами високого ризику APOL1 ризик рШКФ менше 45 мл/хв/1,73 м² був вищим, ніж у донорів без таких генотипів. Відносний ризик становив 2,31. Після корекції на рШКФ до донорства відносний ризик становив 1,91.

Значення результатів

Дослідження показало, що генотип APOL1 може бути фактором ризику зниження функції нирок після живого донорства. Ці результати можуть мати значення для оцінки кандидатів у донори нирки та індивідуального обговорення довгострокових ризиків.

ДЖЕРЕЛО: Jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.