Гіпертензія при гіпертрофічній кардіоміопатії: що повинні знати клініцисти

Дата публікації: 27.07.2026

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, смертність, МРТ серця, кардіометаболічний ризик, гіпертрофічна кардіоміопатія, фіброз міокарда, гадоліній, серцева смертність, LGE

PeopleImages / Shutterstock.com

Серед пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією супутня артеріальна гіпертензія асоціювалася з більшим ступенем фіброзу міокарда за даними кардіологічної візуалізації. Також вона була пов’язана з на 32 % вищим ризиком смертності від усіх причин протягом медіанного періоду спостереження, що становив 9 років.

Водночас більший обсяг пізнього контрастування гадолінієм та його локалізація в міжшлуночковій перегородці залишалися незалежними прогностичними факторами смерті незалежно від наявності артеріальної гіпертензії.

Методологія

Дослідники використали дані великого ретроспективного реєстру послідовних пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією, яким проводили МРТ серця у період з 2008 до 2024 року.

Метою було охарактеризувати фенотип, пов’язаний із супутньою артеріальною гіпертензією за даними візуалізації, а також оцінити його зв’язок зі смертністю від усіх причин.

До дослідження включили 2873 пацієнти з гіпертрофічною кардіоміопатією. Середній вік учасників становив 52 роки, 56 % були чоловіками.

Із загальної когорти:

  • 796 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію;
  • 2077 пацієнтів не мали артеріальної гіпертензії.

Для зрівноваження вихідних відмінностей між групами було проведено зіставлення за індексом схильності. У результаті сформували зіставлену когорту з 1550 пацієнтів — по 775 осіб у кожній групі.

Первинним результатом була смертність від усіх причин. Вторинним результатом була серцева смертність. Пацієнтів спостерігали протягом медіанного періоду 9 років.

Дослідники оцінювали біомаркери, отримані за допомогою серцево-судинної магнітно-резонансної томографії, зокрема:

  • ступінь пізнього контрастування гадолінієм;
  • локалізацію LGE;
  • характер LGE.

Метою було визначити прогностичну цінність цих показників у пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією залежно від наявності артеріальної гіпертензії.


Перегляньте запис:


Основні результати

У пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією та супутньою артеріальною гіпертензією спостерігали:

  • більший обсяг LGE — 1,1 проти 0,9;
  • більшу частку множинних локалізацій LGE — 17 % проти 11 %;
  • більшу частку LGE у середній стінці — 35 % проти 28 %.

Для всіх показників значення P ≤ 0,001. Виражених відмінностей у конкретних локалізаціях LGE між групами не виявили.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією річний показник смертності був вищим, ніж у пацієнтів без неї:

  • 2,9 % на рік у групі з артеріальною гіпертензією;
  • 1,7 % на рік у групі без артеріальної гіпертензії.

Після коригування на вихідні відмінності артеріальна гіпертензія асоціювалася з на 32 % вищим ризиком смертності від усіх причин. Відношення ризиків становило HR 1,32, P = 0,024. Артеріальна гіпертензія у пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією також була пов’язана з підвищенням ризику серцевої смертності на 21 %. Відношення ризиків становило HR 1,21, P = 0,034.

Розширення LGE, що охоплювало понад три сегменти, було пов’язане з вищим ризиком смертності від усіх причин як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і без неї.

Відношення ризиків становило:

  • HR 3,99 у пацієнтів з артеріальною гіпертензією;
  • HR 4,63 у пацієнтів без артеріальної гіпертензії.

Локалізація LGE у міжшлуночковій перегородці також незалежно прогнозувала смертність в обох групах.

Відношення ризиків становило:

  • HR 1,76 у пацієнтів з артеріальною гіпертензією;
  • HR 1,48 у пацієнтів без артеріальної гіпертензії.

Для всіх цих показників P < 0,05.

Практичне значення

Автори дослідження зазначають, що отримані результати підтверджують доцільність підходу до стратифікації серцево-судинного ризику у пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією.

Такий підхід має включати:

  • систематичне виявлення підвищеного кардіометаболічного ризику, пов’язаного із супутньою артеріальною гіпертензією;
  • уточнення стратифікації ризику шляхом інтеграції даних про наявність артеріальної гіпертензії та біомаркерів LGE, отриманих за допомогою МРТ серця, під час довготривалого спостереження.

ДЖЕРЕЛО: medscape


На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Гострі коронарні синдроми 2025: ключові он ...
Від молекули нестероїдного протизапального ...
Прорив у лікуванні астми та ХОЗЛ: новий пі ...
Вплив хронічного системного запалення може ...
Серед допоміжних компонентів ліків випадко ...
Одноразове введення ДНК забезпечило тривал ...
Метапневмовірус людини: сучасні знання та ...