Оцінено онкологічний ризик аналогів глюкагоноподібного пептиду-1
Дата публікації: 18.03.2026
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: ожиріння, цукровий діабет, рак печінки, колоректальний рак, фактори ризику, рак підшлункової залози, онкологічні захворювання, цукровий діабет 2 типу, канцерогенез, інкретини, секреція інсуліну, секреція глюкагону, проліферація клітин
Аналоги глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) — це сучасні препарати для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, які останніми роками привертають увагу дослідників завдяки своєму потенційному впливу на розвиток онкологічних захворювань, зокрема щитоподібної та підшлункової залози.
Дизайн дослідження
Велике ретроспективне когортне дослідження, виконане у США на основі бази даних пацієнтів, включило 106 088 пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.
Когорту досліджуваних сформовано серед осіб, які отримували фармакотерапію протягом ≥ 6 міс, із виділенням двох груп:
- інсулін
- аналоги ГПП-1
Препарати ГПП-1 та механізм дії
Серед аналогів ГПП-1 у дослідженні фігурували:
- семаглутид
- альбіглутид
- ліраглутид
- дулаглутид
- ліксисенатид
- ексенатид
Ліраглутид також застосовується у складі комбінованого препарату разом з інсуліном деглюдек. Аналоги ГПП-1 імітують дію ендогенних інкретинів, регулюючи ключові метаболічні процеси — β-окиснення жирних кислот та глікогеноліз — через вплив на секрецію інсуліну та глюкагону.
Крім метаболічних ефектів, вони можуть модифікувати внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, включаючи:
- PI3K/Akt
- cAMP-залежні механізми
Ці шляхи беруть участь у регуляції:
- диференціювання клітин
- проліферації
- міграції
- апоптозу
Теоретично такі зміни можуть бути пов’язані з процесами канцерогенезу.
Перегляньте запис:
В епідеміологічних дослідженнях отримано неоднозначні результати:
- деякі дані вказують на зниження ризику колоректального раку
- в експериментальних моделях описано підвищення ризику раку щитоподібної залози
- зв’язок із раком підшлункової залози залишається суперечливим
Результати дослідження
Медіана часу спостереження становила 30 міс (IQR 20–46).
Загалом у 1,9% (n = 1594) пацієнтів розвинувся рак.
Порівняно з інсулінотерапією, застосування аналогів ГПП-1 асоціювалося з:
- нижчим ризиком раку печінки (відносний ризик 0,47; 95% ДІ 0,27–0,82)
- нижчим ризиком раку підшлункової залози (відносний ризик 0,23; 95% ДІ 0,11–0,51)
Для інших типів злоякісних новоутворень статистично значущих відмінностей не виявлено.
Висновок
Застосування аналогів ГПП-1 пов’язане зі зниженням частоти раку печінки та підшлункової залози і не супроводжується підвищенням ризику інших основних онкологічних захворювань. Водночас із розширенням застосування цих препаратів необхідні подальші дослідження для оцінки їх довгострокової онкологічної безпеки.
ДЖЕРЕЛО: Український медичний часопис
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.

