Оцінено онкологічний ризик аналогів глюкагоноподібного пептиду-1
Дата публікації: 18.03.2026
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: ожиріння, цукровий діабет, рак печінки, колоректальний рак, фактори ризику, рак підшлункової залози, онкологічні захворювання, цукровий діабет 2 типу, канцерогенез, інкретини, секреція інсуліну, секреція глюкагону, проліферація клітин
Аналоги глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) — це сучасні препарати для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння, які останніми роками привертають увагу дослідників завдяки своєму потенційному впливу на розвиток онкологічних захворювань, зокрема щитоподібної та підшлункової залози.
Дизайн дослідження
Велике ретроспективне когортне дослідження, виконане у США на основі бази даних пацієнтів, включило 106 088 пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.
Когорту досліджуваних сформовано серед осіб, які отримували фармакотерапію протягом ≥ 6 міс, із виділенням двох груп:
- інсулін
- аналоги ГПП-1
Препарати ГПП-1 та механізм дії
Серед аналогів ГПП-1 у дослідженні фігурували:
- семаглутид
- альбіглутид
- ліраглутид
- дулаглутид
- ліксисенатид
- ексенатид
Ліраглутид також застосовується у складі комбінованого препарату разом з інсуліном деглюдек. Аналоги ГПП-1 імітують дію ендогенних інкретинів, регулюючи ключові метаболічні процеси — β-окиснення жирних кислот та глікогеноліз — через вплив на секрецію інсуліну та глюкагону.
Крім метаболічних ефектів, вони можуть модифікувати внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, включаючи:
- PI3K/Akt
- cAMP-залежні механізми
Ці шляхи беруть участь у регуляції:
- диференціювання клітин
- проліферації
- міграції
- апоптозу
Теоретично такі зміни можуть бути пов’язані з процесами канцерогенезу.
Перегляньте запис:
В епідеміологічних дослідженнях отримано неоднозначні результати:
- деякі дані вказують на зниження ризику колоректального раку
- в експериментальних моделях описано підвищення ризику раку щитоподібної залози
- зв’язок із раком підшлункової залози залишається суперечливим
Результати дослідження
Медіана часу спостереження становила 30 міс (IQR 20–46).
Загалом у 1,9% (n = 1594) пацієнтів розвинувся рак.
Порівняно з інсулінотерапією, застосування аналогів ГПП-1 асоціювалося з:
- нижчим ризиком раку печінки (відносний ризик 0,47; 95% ДІ 0,27–0,82)
- нижчим ризиком раку підшлункової залози (відносний ризик 0,23; 95% ДІ 0,11–0,51)
Для інших типів злоякісних новоутворень статистично значущих відмінностей не виявлено.
Висновок
Застосування аналогів ГПП-1 пов’язане зі зниженням частоти раку печінки та підшлункової залози і не супроводжується підвищенням ризику інших основних онкологічних захворювань. Водночас із розширенням застосування цих препаратів необхідні подальші дослідження для оцінки їх довгострокової онкологічної безпеки.
ДЖЕРЕЛО: Український медичний часопис
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу
Всесвітній день тромбозу 2025: «З голови ...
Пізня діагностика туберкульозу сечостатево ...
COVID-19 значно підвищує ризик діабету у д ...
Клінічний випадок: Бронхіальна астма
Порушення регуляції заліза визначено як по ...
Розроблено порядок організації скринінгу т ...

