Запропоновано стандарт діагностики та лікування при хворобі Паркінсона
Дата публікації: 06.03.2026
Автори: Відкриті джерела
Ключові слова: хвороба Паркінсона, злоякісний нейролептичний синдром, стандарт медичної допомоги, стандарти лікування, неврологічні захворювання, леводопа, паркінсонізм, брадикінезія, немоторні симптоми, мультидисциплінарна допомога, акінетичний криз, нейрохірургічне лікування, глибинна стимуляція мозку, дискінезії, рухові флуктуації, дофамінергічна терапія, інгібітори КОМТ, інгібітори МАО-В, агоністи дофамінових рецепторів, гіпосмія, тремор спокою, лікування хвороби Паркінсона, діагностика хвороби Паркінсона
Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проєкт наказу «Про затвердження Стандарту медичної допомоги “Діагностика та лікування хвороби Паркінсона”». Документ визначає основні підходи до організації надання медичної допомоги пацієнтам із хворобою Паркінсона, принципи діагностики, лікування та госпіталізації, а також критерії якості медичної допомоги.
Організація надання медичної допомоги пацієнтам із хворобою Паркінсона
Медична допомога пацієнтам із хворобою Паркінсона (ХП) потребує міждисциплінарної співпраці та інтегрованого ведення пацієнтів мультидисциплінарною командою фахівців. До такої команди мають входити:
- лікарі загальної практики — сімейної медицини;
- лікарі-неврологи;
- лікарі фізичної та реабілітаційної медицини;
- лікарі-нейрохірурги;
- лікарі-психіатри;
- лікарі-психологи;
- лікарі відділень невідкладної допомоги.
Облік та лікування пацієнтів із ХП здійснює лікар-невролог. Рання діагностика та своєчасний початок лікування пацієнтів із ХП сприяють попередженню та відтермінуванню порушення працездатності, розвитку інвалідності, виникнення невідкладних станів та передчасної смерті.
Діагностика хвороби Паркінсона
Діагноз хвороби Паркінсона може бути запідозрений лікарем будь-якої спеціальності, однак остаточно встановлюється лікарем-неврологом на основі класичних клінічних критеріїв, зокрема:
- брадикінезії;
- тремору спокою;
- асиметричності симптомів.
До клінічних проявів також належать немоторні симптоми, зокрема гіпосмія.
Додатковими діагностичними параметрами є:
- відповідь на терапію препаратами леводопи;
- тривале клінічне спостереження;
- наявність рухових флуктуацій і дискінезій.
Встановлення діагнозу ХП, проведення диференційної діагностики, визначення стадії захворювання та наявності ускладнень здійснюється лікарями-неврологами на підставі:
- анамнестичних і клінічних даних;
- лабораторних досліджень (зокрема виявлення генетичних маркерів);
- методів візуалізації нервової системи;
- інших обстежень, необхідних для проведення диференційної діагностики.
Лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона
Медична допомога пацієнтам із ХП переважно надається в амбулаторних умовах. Стаціонарне лікування застосовується у виняткових випадках, наприклад у кризових ситуаціях.
Основним методом лікування є замісна терапія дофамінової недостатності, яка включає:
- препарати леводопи;
- агоністи дофамінових рецепторів;
- препарати, що впливають на метаболізм дофаміну:
- інгібітори моноаміноксидази типу B (МАО-В);
- інгібітори катехол-О-метилтрансферази (КОМТ), що застосовуються як доповнення до препаратів леводопи;
- комбінації зазначених препаратів.
У складних випадках, коли медикаментозна терапія не забезпечує достатнього контролю симптомів і не покращує якість життя пацієнта, може розглядатися нейрохірургічне лікування. Його основою є встановлення системи глибинної стимуляції мозку (ГСМ).
Перегляньте записи:
Показання до госпіталізації
Госпіталізація пацієнтів із хворобою Паркінсона до закладів охорони здоров’я, що спеціалізуються на діагностиці та лікуванні неврологічних захворювань та мають у своїй структурі відділення інтенсивної терапії або реанімації, здійснюється негайно за наявності симптомів, що загрожують життю. До них належать гострий акінетичний криз, синдром відміни агоністів дофамінових рецепторів або глибинної стимуляції мозку, тяжкі психотичні розлади та порушення свідомості.
Госпіталізація до неврологічного відділення може бути необхідною у разі потреби проведення спеціалізованих діагностичних тестів (зокрема леводопного або апоморфінового тесту), підбору чи корекції медикаментозної терапії, якщо це неможливо здійснити амбулаторно, а також при різкому погіршенні стану пацієнта внаслідок супутньої патології, післяопераційного періоду або виражених побічних ефектів лікування.
У разі розвитку виражених вегетативних порушень (ортостатична гіпотензія з синкопе, різка лабільність артеріального тиску, затримка сечі, кишкова непрохідність) пацієнт може бути госпіталізований до неврологічного або профільного відділення залежно від характеру ускладнення.
Невідкладні стани
Невідкладна госпіталізація до відділення реанімації або інтенсивної терапії показана у разі підозри на:
- гострий акінетичний криз;
- злоякісний нейролептичний синдром.
За наявності психічних ускладнень, що становлять загрозу для пацієнта або оточуючих, пацієнт повинен бути негайно оглянутий лікарем-психіатром та, за необхідності, госпіталізований до спеціалізованого психіатричного стаціонару. Хірургічне лікування хвороби Паркінсона здійснюється у закладах охорони здоров’я, що мають відповідне матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал і досвід проведення глибинної стимуляції мозку.
Запропонований Стандарт містить:
- критерії надання медичної допомоги при хворобі Паркінсона;
- паспорти індикаторів якості медичної допомоги;
- обґрунтування кожного етапу ведення пацієнта;
- перелік джерел і нормативно-правових актів, на яких базується документ.
ДЖЕРЕЛО: Український медичний часопи
На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.

