Зі святом мужності й самовідданості!

14 жовтня наша країна відзначає справжнє свято мужності й самовідданості, свято лицарства і шляхетності, свято визволителів й захисників України. Цього ж дня — свято Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці. 

Багато легенд існує про причину виникнення цього дня, але в усіх є один сюжет — Матір Божа покриває відважних воїнів своєю покровою (омофором) і рятує їх від ворогів.

Є люди, все життя яких — подвиг. На нашій платформі вже згадувалось ім’я надзвичайно талановитого лікаря — Юрія Юрійовича (Георгійовича) Вороного.

За радянських часів замовчувались заслуги цього мужнього та шляхетного сина українського народу.

• Юрій Юрійович народився 9 (21) серпня 1896 р.(за іншими джерелами — 1895р.) у родовому селі Журавки Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині –  Варвинський район Чернігівської області) в інтелігентній дворянській родині. У метричній книзі батьки записали хлопчика Георгієм Георгійовичем.
• 1913 року був зачислений на медичний факультет Університету св. Володимира, а закінчив — 1921-го Київську державну медичну академію.
•  У роки І світової війни (20 вересня 1915 р. — 19 квітень 1916 р.) як студент-медик працював у перев'язному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим на війні воїнам.
•  Після утворення УНР студент-патріот добровільно вступив у пересувний перев'язувальний загін військ Центральної Ради.
• 16 (29) січня 1918 р. Георгій Вороний брав участь у бою під станцією Крути на перегоні Бахмач-Ніжин.
• Із жовтня 1923 р. по вересень 1926 р. Юрій Вороний — професор-стипендіат кафедри хірургії, був ординатором та аспірантом на кафедрі. У цей період він вперше зацікавився питаннями трансплантології.
• Після закінчення аспірантури Вороний був призначений асистентом Харківського медичного інституту.
• У 1931— 1934 рр. працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а потім — старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові.
• 1936 — 1941 рр. Юрій Юрійович завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту.
• З початком війни, 45-річного Ю.Ю. Вороного перевели у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з числа цивільного населення. Через відданість пацієнтам, лікар свідомо залишився в окупації.
• До лютого 1942 р. Юрій Юрійович доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі, потім — працював до 13 лютого 1943 року сільським лікарем.
• 1941 року, перебуваючи в окупованому Харкові, у 12-й лікарні на Холодній горі, Вороний зробив ще одну унікальну операцію – пришив дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку.
• Лікар потрапив у полон, і 1943 року Вороний врятував від розстрілу німцями 70 поранених бійців і офіцерів 13-ої гвардійської кавалерійської дивізії, видаючи їх за хворих на тиф.
• 25 грудня 1943 р. українському хірургові пощастило втекти і за допомогою місцевого жителя піти в ліс у пошуках партизан.
  
  

Юрія Юрійовича нагородили двома медалями за доблесну працю у роки Другої світової війни. Після війни видатному вченому було заборонено займатися викладанням хірургії у Харкові, тому він протягом кількох років працював лікарем-урологом міської та обласної лікарень у Житомирі. З 1950 року переїхав до Києва, керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології (1950–1953) і таким же відділенням Київського інституту гематології та переливання крові (1953-1960). 13 квітня 1961 р. Юрія Юрійовича Вороного не стало. Чи не Богородиця вкривала цю людину своєю покровою, даючи можливість рятувати інших?

Війна вносить свої корективи в життя людей, зокрема, лікарів. Багато наших колег мріяли працювати військовими медиками, багато цивільних лікарів не змогли залишитися осторонь і покинули свої кабінети та відділення, пішли на службу у Національну гвардію. Бути військовим лікарем — це покликання.

Редакція платформи «Аксемедін» вітає всіх чоловіків і жінок — захисників України. Низький уклін вам, шановні колеги за врятовані життя!

Молимось за вас, воїни України!