Чи провокує синдром полікістозних яєчників розвиток ожиріння?

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — найпоширеніше ендокринне порушення у жінок молодого віку, що вражає 5–12% жінок у пременопаузальний період. 

Клінічні ознаки, пов’язані з СПКЯ: менструальна і овуляторна дисфункція, гіперандрогенія, гірсутизм, полікістоз яєчників, інсулінорезистентність і гіперінсулінізм. У жінок із СПКЯ виявляють підвищений ризик розвитку безпліддя, цукрового діабету 2-го типу, ожиріння та артеріальної гіпертензії. Приблизно 30% жінок із СПКЯ мають ожиріння, проте доведено, що зменшення маси тіла більше ніж на 5% покращує чутливість організму до інсуліну та поліпшує репродуктивну функцію. Жінки з СПКЯ мають багато загальних характеристик, зазвичай пов’язаних зі старінням, включаючи розвиток хронічного запалення та інсулінорезистентності, які можуть бути пов’язані з «саркопенічним ожирінням».

Цей термін використовується для опису зменшення маси скелетних м’язів кінцівок відносно загальної маси тіла. Хоча патогенез цього стану не вивчений до кінця, вважається, що розвиток саркопенічного ожиріння пов’язаний із наявністю вісцерального ожиріння. Вважають, що резистентність до інсуліну також є фактором, що спричиняє розвиток саркопенічного ожиріння і може зменшувати масу скелетних м’язів. У жінок із СПКЯ частіше спостерігається вісцеральний тип ожиріння порівняно з показниками індексу маси тіла (ІМТ) здорових жінок. Показники порушення толерантності до глюкози та інсулінорезистентності також вищі у групі жінок із СПКЯ. Хронічне запалення є поширеним у жінок із СПКЯ і вони мають вищі рівні запальних цитокінів у сироватці крові. Незважаючи на ці фактори, поширеність саркопенічного ожиріння у жінок із СПКЯ залишалася невідомою.

Дослідження поширеності саркопенічного ожиріння

Канадські вчені провели дослідження, мета якого — визначити поширеність саркопенічного ожиріння у жінок із СПКЯ. Дослідники припускають, що велика поширеність цього типу ожиріння, частка маси скелетних м’язів кінцівок, маркери запалення та інсулінорезистентність будуть корелювати у цій популяції. Результати дослідження опубліковані в «BMC Endocrine Disorders» у липні 2019 р.

Двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія була використана для оцінки складу тіла у 68 жінок із СПКЯ віком від 18 до 35 років і у 60 здорових жінок. Саркопенічне ожиріння визначали як таке, за якого частка маси скелетних м’язів кінцівок менша, ніж середній показник здорових осіб, а частка жирової тканини в тілі становить понад 35%.

До контрольної групи здорових жінок включали учасниць, які не мали жодних хронічних захворювань, не були вагітними, мали регулярний менструальний цикл. Група жінок із СПКЯ мали такі показники захворювання: 1) оліго- чи аменорею та/або встановлений діагноз полікістозних яєчників (>25 фолікулів, візуалізованих за допомогою трансвагінальної ультрасонографії); 2) гіперандрогенію, визначену за шкалою Феррімана — Голвея, що становить >6 балів та/або наявність біохімічних ознак гіперандрогенії.

Прояви синдрому полікістозних яєчників

У жінок із СПКЯ середній ІМТ та вік становили відповідно 31,7 (25,6–37,4) кг/м 2 та 28,0 (23,0–30,8) року. У жінок із СПКЯ середній показник маси скелетних м’язів кінцівок становив 23,8 (22,3–25,8)%, що нижче аналогічного рівня в учасниць контрольної групи.

Середній ІМТ та вік у контрольній групі становили відповідно 21,9 (20,5–23,8) кг/м 2 та 27,0 (22,0–30,0) року. Середня частка маси скелетних м’язів кінцівок у контрольній групі становила 30,4 (28,6–32,4)%. Діагностували саркопенічне ожиріння у жінок, частка маси скелетних м’язів кінцівок яких становила нижче 24,1%. 53% жінок із СПКЯ були визначені як учасниці з саркопенічним ожирінням. Порівняно з контрольною групою здорових жінок жінки із СПКЯ мали вищий ІМТ та меншу частку маси скелетних м’язів кінцівок.

Підвищені показники результатів індексу інсулінорезистентності HOMA (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance)  — оцінка моделі гомеостазу резистентності до інсуліну) у жінок із СПКЯ підтвердили наявну інсулінорезистентність. Рівні високочутливого С-реактивного білка і глікозильованого гемоглобіну були в межах норми у жінок із СПКЯ. Учасниці зі СПКЯ мали низький рівень вітаміну D в організмі. Частка загальної маси жирової тканини в організмі, показник ІМТ і окружності талії позитивно корелювали з показниками високочутливого С-реактивного білка, індексу HOMA та глікозильованим гемоглобіном і негативно — з рівнем вітаміну D у жінок з СПКЯ.

Серед 68 жінок із СПКЯ 36 були класифіковані як ті, що мали саркопенічне ожиріння. Жінки із саркопенічним ожирінням мали вищий ІМТ та більшу окружність талії, а також меншу частку маси скелетних м’язів кінцівок, вищий рівень високочутливого С-реактивного білка, глікозильованого гемоглобіну, індексу HOMA та нижчий рівень вітаміну D. У жінок із СПКЯ та без саркопенічного ожиріння частка маси скелетних м’язів кінцівок негативно корелювала з рівнем індексу HOMA та високочутливого С-реактивного білка і позитивно корелювала з рівнем вітаміну D.

Наявність синдрому полікістозних яєчників провокує розвиток саркопенічного ожиріння

Дослідники повідомляють, що поширеність саркопенічного ожиріння становить 53% у пацієнток із СПКЯ. Жінки із СПКЯ мають високу поширеність саркопенічного ожиріння, яке корелює з інсулінорезистентністю і маркерами запалення. Результати дослідження дозволяють припустити, що маркери запалення можуть відігравати основну роль у високій поширеності саркопенічного ожиріння в цій популяції. Майбутні дослідження мають зосередитися на питанні, чи може зниження рівня маркерів запалення вплинути на зменшення поширеності саркопенічного ожиріння у жінок із СПКЯ.

Ориігнал: Pubmed