Профілактика психоемоційного вигорання медичних працівників: нові підходи згідно з Методичними рекомендаціями МОЗ України (Наказ №923 від 4.06.2025 р.)
Дата публікації: 19.06.2025
Автори: Міністерство охорони здоров'я України
Ключові слова: профілактика, медичні працівники, стрес, підтримка, вигорання, психоемоційне виснаження, емоційне здоров’я, супервізія
Медична професія — одна з найбільш емоційно виснажливих. Робота в умовах хронічного стресу, обмежених ресурсів, високої відповідальності та частої взаємодії з людськими стражданнями веде до поступового виснаження психічних резервів. Це може призвести до професійного вигорання — синдрому, що включає емоційне виснаження, деперсоналізацію та зниження професійної ефективності.
У червні 2025 року МОЗ України затвердило Методичні рекомендації щодо профілактики психоемоційного вигорання медичних працівників, що стали важливим кроком у впровадженні системного підходу до охорони психічного здоров’я у сфері охорони здоров’я.
Ключові поняття
Професійне вигорання
Це не психіатричний діагноз, але серйозне функціональне порушення, що впливає як на добробут медичного працівника, так і на безпеку пацієнтів. Формується як відповідь на хронічний робочий стрес і характеризується:
- емоційним виснаженням;
- цинізмом або деперсоналізацією;
- зниженням відчуття професійної реалізації.
Перегляньте запис:
Супутні явища
- Втома співпереживання — емоційне виснаження, що виникає внаслідок надмірної емпатії;
- Вторинна травматизація — психоемоційна реакція на багаторазовий контакт із травматичним досвідом інших;
- Моральне виснаження — порушення внутрішнього етичного компасу, яке виникає, коли необхідно діяти всупереч власним переконанням;
- Когнітивна дезорганізація — зниження концентрації, уваги, уповільнене мислення, що ускладнює прийняття рішень.
Причини розвитку вигорання
Організаційні чинники
- Хронічне перевантаження, тривалі зміни та нічні чергування;
- Дефіцит ресурсів і персоналу;
- Низький рівень автономії;
- Відсутність підтримки й неефективне керівництво.
Психоемоційні навантаження
- Висока відповідальність за життя пацієнтів;
- Емоційна залученість у страждання пацієнтів та їхніх родин;
- Повторний досвід тяжких клінічних випадків.
Етичні дилеми та екзистенційні виклики
- Робота в умовах війни, критичний дефіцит ресурсів;
- Свідчення страждань, на які неможливо вплинути;
- Почуття безсилля перед невідворотною смертю.
За моделлю Pines, синдром вигоряння проходить п’ять послідовних фаз
Таблиця 1. Стадії розвитку професійного вигорання
Стадія |
Основні ознаки |
Поведінкові маркери |
Ризики для пацієнтів |
Ентузіазм |
Гіперактивність, ідеалізація професії |
Самовідмова, ігнорування потреб у відпочинку |
Перенавантаження, завищені очікування |
Стагнація |
Зменшення енергії, рутинність |
Роздратування, відсутність задоволення |
Емоційне дистанціювання |
Фрустрація |
Гнів, розчарування, відчуття безпорадності |
Цинізм, знецінення сенсу, конфлікти |
Зниження емпатії, підвищення ризику помилок |
Апатія |
Емоційне "вимикання", байдужість |
Механічність дій, уникання комунікації |
Зниження якості допомоги |
Вигорання |
Депресія, соматизація, деперсоналізація |
Ізоляція, соматичні скарги, відстороненість |
Високий ризик дезадаптації, помилок |
Профілактичні підходи
Первинна профілактика
Мета — попередження розвитку вигорання:
- Формування культури турботи про психічне здоров’я;
- Оптимізація графіків, чітке розмежування обов’язків;
- Навчання навичоксаморегуляції та управління стресом;
- Впровадження гігієни праці (перерви, контроль навантаження).
Вторинна профілактика
Мета — раннє виявлення перших ознак виснаження:
- Моніторинг психологічного стану (анонімні опитування, скринінги);
- Підтримка працівників з груп ризику;
- Регулярні супервізії, інтервізії, командні зустрічі.
Третинна профілактика
Мета — допомога при вираженому вигоранні:
- Індивідуальна психотерапія;
- Медична допомога у разі супутніх психосоматичних симптомів;
- Можливість тимчасової зміни умов праці або графіка;
- Реабілітаційні заходи.
Супервізія та інтервізія — як дієві інструменти підтримки
- Супервізія: індивідуальна або групова зустріч із досвідченим фахівцем, під час якої обговорюються складні клінічні та емоційні ситуації.
- Інтервізія: формат рівноправної дискусії колег одного фахового рівня, спрямований на спільне розв'язання проблем, зниження напруги та професійне зростання.
Групи підвищеного ризику
Особливої уваги потребують медичні працівники, які працюють:
- у відділеннях інтенсивної терапії, екстреної допомоги;
- у психіатричних та паліативних службах;
- з військовими та в умовах бойових дій;
- у ситуаціях хронічного дефіциту персоналу та ресурсів.
Перегляньте запис:
Поради для самодопомоги медпрацівникам
- Регулярно відстежуйте свій психоемоційний стан.
- Не ігноруйте перші сигнали виснаження.
- Встановлюйте чіткі межі між роботою і особистим життям.
- Дозволяйте собі відпочинок без почуття провини.
- Шукайте підтримки серед колег і не бійтеся звертатися за допомогою.
Висновок
Професійне вигорання не є слабкістю — це природна реакція організму на тривалий стрес без належного відновлення. Нові Методичні рекомендації МОЗ України є нагальною відповіддю на запит системної підтримки для медичних працівників. Їх впровадження на практиці здатне не лише зберегти професійне здоров’я лікарів, а й підвищити якість медичної допомоги в цілому.
Піклуймося про тих, хто щодня піклується про інших.
На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу

Чи може лікар внести дані в систему без ві ...

МОЗ опублікувало показники для послаблення ...

Оперативна інформація про поширення корона ...

Лікування за кордоном: за яких умов пацієн ...

Порядок обліку та кодування паліативної до ...

Затверджено новий перелік закладів для гос ...
