Олександр Лінчевський: Навіщо українським лікарям первинки фінські клінічні протоколи Duodecim

Що таке боротьба за нову систему охорони здоров’я? Я завжди кажу, що це боротьба не проти, а винятково — за. Ми не боремося проти поганого чи недостатньо вмотивованого лікаря — ми воюємо за те, щоб допомогти такому лікарю стати кращим, а хорошому стати ще кращим. Я не втомлюся повторювати: у центрі реформованої української медицини має бути саме лікар. Освічений, вмотивований, сучасний лікар, який не боїться, а прагне безупинно розвивати свої знання та вміння. Тому серед найважливіших стратегічних питань нашого майбутнього — освіта та безперервний професійний розвиток українського лікаря. 

Якщо ми говоримо про освітній рівень лікарів, про університетську та післядипломну практику, ми прагнемо, щоб усе це наближалося до сучасних західних стандартів. І ми цілком розуміємо, що це дуже довга гра. Що всі 180 тисяч українських лікарів не зможуть якимось магічним чином в одну мить підвищити свій освітній рівень та кваліфікацію. Це довгий шлях, яким ми готові йти разом із цією медичною армією, допомагаючи та підтримуючи кожного. І ті очевидні пробіли, що є зараз в університетській освіті, недосконалість безперервного професійного розвитку не можна надолужити в один момент. Але всі наші освітянські зусилля — поріг у 150 балів ЗНО з профільних предметів для вступу до медичних закладів вищої освіти, освітні стандарти, єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ), БПР — це все вже працює, але дуже повільно.

Це довгий шлях, яким ми готові йти разом із цією медичною армією, допомагаючи та підтримуючи кожного

Щоб вже зараз відбулися відчутні зміни, хай навіть поки не повсюдні, ми, серед іншого, вдаємося до впровадження нових клінічних протоколів. Про що ж ідеться? Наказ МОЗ України №1422 дозволяє використовувати з наведеного списку, який постійно переглядають та доповнюють, вказані джерела доказової медицини. Це дуже важливо і принципово — саме джерела! Там є протоколи NICE, протоколи провідних кардіологічних асоціацій, протоколи надання допомоги у випадку травми, анестезіологічні, акушерські протоколи. Це величезний масив довідково-практичних керівництв, які українські лікарі можуть використовувати у своїй практичній діяльності вже зараз. Принциповий момент — ми дозволяємо їх використання. Не змушуємо, а саме надаємо цю можливість, захищаючи лікаря юридично.

Якщо дотепер у розпорядженні українського медика були лише локальні протоколи, здебільшого застарілі, з усіма їх недоліками, то тепер ми кажемо: геть старі обмеження, користуйтеся сучасними доказовими міжнародними рекомендаціями.

Ви бачите, що вашому пацієнту підходять нові протоколи лікування? Тепер ви вільні обирати з величезного розмаїття найкращих міжнародних клінічних протоколів — будь ласка, користуйтеся! Вам нічого за це не буде (хіба що велика подяка від пацієнтів, які отримають більше, ніж вони розраховували). В українського пацієнта має бути право лікуватися так само, як лікується американський, французький чи німецький. Лікарю ми фактично надаємо можливість самостійно вибирати інструмент. Ви вважаєте, що ось це краще для пацієнта? Вам можна. З іншого ж боку, пацієнт теж отримує право обирати лікаря і лікуватися не так, як раніше, згідно із застарілим наказом 2007 року.

Тепер ви вільні обирати з величезного розмаїття найкращих міжнародних клінічних протоколів 

Іншими словами, вперше міністерство затвердило не конкретний документ, а новий спосіб впровадження протоколів — ми затвердили джерела. Ми сказали: «Ми довіряємо доказовій медицині!» Це як In God we trust. Ми довіряємо джерелам доказової медицини фахових асоціацій, які наведені у списку. Оскільки ці протоколи доказові, оскільки їх використовують у країнах «Великої сімки», у цивілізованому світі, ми за те, щоб наші лікарі також їх використовували. Ми визнали джерела протоколів, а не конкретний папірчик, написаний десь в Україні. Це дуже важливо.

Ми дозволили використовувати джерела доказової медицини. Ми юридично захистили тих лікарів, які знають або вчать англійську мову, їздять на фахове навчання, прагнуть розвиватися. Ніхто не зможе покарати лікаря за те, що він обрав новий міжнародний клінічний протокол замість уніфікованого українського. Тобто не наказ міністерства каже лікарю, як лікувати, а його клінічне мислення, досвід та лікарський вибір. А для того, щоб лікар міг обирати, в нього є тепер, з чого обирати.

Усі ці протоколи, звичайно, англомовні. Ми, звісно ж, розуміємо, що знання англійської серед українських лікарів поки що не на кращому рівні. Тому ці клінічні настанови потрібно перекласти, щоб навіть ті наші лікарі, які не володіють англійською мовою або володіють нею недостатньо, могли б використовувати їх. То які ж перекладати? Адже їх тисячі.

Реформа почалася з первинки, і впровадження нових клінічних протоколів — її логічне продовження

Зважаючи на пріоритетність первинної ланки медицини, ми вивчили рекомендації ВООЗ та Всесвітньої асоціації сімейних лікарів (WONCA) і побачили, що фінські протоколи Duodecim є майже ідеальні з різних поглядів. Зокрема, вони цілком відповідають потребам первинки. Ми закупили понад 960 протоколів, які охоплюють весь спектр проблем, які постають перед лікарями первинки. Реформа почалася з первинки, і впровадження нових клінічних протоколів — її логічне продовження. Окрім зміни фінансування ми маємо дбати і про якість обстеження, надання допомоги і лікування на первинці.

Сьогодні протоколи Duodecim — серед найкращих у світі. Їх широко використовує Північна Європа. Зараз вони є у відкритому доступі на сайті МОЗ англійською мовою. Поступово ми будемо заміняти ці документи на україномовні, отже, welcome! Завантажуйте із сайту, затверджуйте наказом у поліклініці як нові клінічні протоколи і користуйтеся ними.