Відважний захисник з Донеччини проходить реабілітацію та надихає інших боротися за життя

Дата публікації: 08.06.2023

Автори: Міністерство охорони здоров'я України

Ключові слова: реабілітація, МОЗ, захисник

Розповідає, що раніше, ще до повномасштабної війни, проходив військову службу у Маріуполі, пригадує, як керував субмариною. У вересні 2021 р. його викликали на збори до навчального Центру військово-морських сил у місті Миколаєві. Вже тоді Сергій розумів, що буде велика війна з росією, і ми маємо бути готовими до неї. 

А вже після нападу ворога чоловік одразу вирушив захищати країну до лав ЗСУ. Він потрапив до 109-тої окремої бригади територіальної оборони у Донецькій області та разом з побратимами воював і давав відсіч ворогові, поки не отримав поранення на позиціях поблизу селища Піски. 

Згадуючи деталі того дня, Сергій каже, що це був непростий бій. 36 бригада морської піхоти втратила свої позиції, і захисники мали виконати наказ та повернути територію. Перший контакт почався з того, що по них вдарили з ручного протитанкового гранатомета. Бійців одразу накрило, почався ближній бій зі стрілецької зброї. 

Один із побратимів Сергія відразу помер на місці, другому відірвало кінцівки, а третього він більше не бачив. Тоді захисника зачепило осколками – граната розірвалася на відстані двох метрів. Від смерті врятував бронежилет. 

Боєць з болем додає, що не стріляли по них лише з авіації. Бувши пораненим, він продовжував «витягувати» побратимів. А тоді з’явилася зграя ворожих дронів і посипались гранати. Так Сергій залишився без ноги. І наприкінці з’явився танк, аби добити тих, хто залишився.

Тоді евакуюватись було неможливо, тому захисник вибирався самотужки, ніби з пекла, поповзом. Аби не стекти кров’ю, наклав три турнікети. І отак, з усіма пораненнями та відірваною ногою, Сергій проповз близько одного кілометра. 

Боєць добрався до позицій, звідки його транспортували до лікарні. А далі було найгірше. 

Спершу йому зробили операцію, та почалися жахливі фантомні болі у втраченій нозі. Боліло те, чого нема. Сергій говорить, що підсвідомість ніби намагається відшукати втрачену частину тіла. Його знеболювали кожні дві, а потім кожні чотири години. Перші чотири тижні він майже не спав, це був найважчий період.

Далі захисник потрапив до Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни, де й зараз проходить реабілітацію. Його шлях був нелегким, проте, отримавши протез, завдяки своєму завзяттю і незламності боєць вже пробує ходити без милиць й щоденно бореться за життя. 

Розповідає, що любить швидкість, і вдома на нього чекає улюблений спортивний байк. А ще говорить про перемогу і мрії купити будинок біля річки десь на Київщині чи Вінниччині та відкрити власну справу. 

Його надзвичайно вразило те, як об’єднались українці, звичайні люди, волонтери, які допомагали і допомагають. Сергій висловлює їм слова подяки та захоплюється тим, які в нас сильні люди.  

Зізнається, що все своє свідоме життя розмовляв російською мовою, а сьогодні вільно володіє українською. І говорить, що насправді державну мову знають всі, адже вона з нами від самого народження, у серці. 


ДЖЕРЕЛО


Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Максим Степанов: Ми даємо доручення НСЗУ, ...
Оперативна інформація про поширення корона ...
Спільна заява Міністерства закордонних спр ...
Максим Степанов: Понад 36 тис. ліжок у лік ...
З 24 лютого в Україні запровадять адаптивн ...
Чи потрібні направлення під час воєнного с ...
Статистика ВІЛ і ТБ в Україні: січень 2020 ...