Дослідники розробили новий метод «вирощування власної» донорської шкіри

Пересадка шкіри є важливою процедурою, яка використовується для лікування серйозних ран шкіри. Однак у випадку великих ран зібрати донорську шкіру в достатній кількості може бути складно, а створення штучних замінників шкіри, які включають волосяні фолікули та потові залози та можуть приживатися на глибоких ранах, не вдалось. Тепер дослідники з Японії повідомляють про новий спосіб «виростити власну» донорську шкіру, який може допомогти покращити успішність створення трансплантатів шкіри.

У дослідженні, опублікованому минулого місяця в Nature Communications, дослідники з Токійського медичного та стоматологічного університету (TMDU) виявили, що вирощування донорської шкіри в інших видів дає напрочуд міцні та функціональні трансплантати шкіри.

Золотим стандартом лікування опікових ран є аутологічна трансплантація шкіри, процес, під час якого шари шкіри, що містять як епідерміс (зовнішній шар), так і дерму (глибший шар), переносяться з інших частин тіла пацієнта, щоб покрити поранену ділянку. Однак для великих ран може бути важко зібрати достатню кількість шкіри з обмежених донорських ділянок. Трансплантати розділеної товщини, які містять переважно епідерміс і лише частину дерми, можна використовувати для покриття більших ділянок, але вони не включають таких функцій, як волосся та потові залози, і більш схильні до усадки та утворення рубців.

Як альтернатива аутологічним пересадкам шкіри були розроблені штучні замінники шкіри, включаючи культивований епідерміс і відновлену шкіру. Однак ці варіанти є гіршими, оскільки культивований епідерміс можна використовувати лише для неглибоких ран, а швидкість приживлення відновленої шкіри низька.

Доктор Хісато Нагано, провідний автор дослідження

Щоб підтвердити концепцію нового способу виробництва аутологічних трансплантатів шкіри, дослідники створили трансплантати шкіри, ввівши мутацію в ембріони мишей, через які вони не змогли виростити зрілий епідерміс. Потім цим плодам вводили мишачі стовбурові клітини та дозволяли нормально розвиватися до народження, після чого було проаналізовано ріст їх шкіри.

«Результати були дуже несподіваними», – пояснює доктор Наоакі Мізуно, відповідальний автор. «Химерні миші, народжені не тільки були вкриті великими ділянками шкіри, отриманими з введених клітин, але ці плями також виживали до 3 місяців після прищеплення дорослим мишам і навіть вирощували хутро».

Інтригуюче те, що ін’єкція тих самих мутованих ембріонів миші клітинами шкіри людини дала подібні результати: у міру внутрішньоутробного розвитку мишей, вони вирощували листи людської шкіри, які імітували структуру та організацію зрілого епідермісу

«Наші результати свідчать про те, що напівавтологічні трансплантати шкіри, що містять волосяні фолікули та інші придатки шкіри, можуть бути створені in vivo та успішно прищеплені», — каже доктор Хіроміцу Накаучі, старший автор.

З огляду на те, що мишачі ембріони можуть вирощувати лише невелику кількість шкіри, наступним кроком буде розширити процес до великих тварин із довшим періодом вагітності, щоб створити великі трансплантати людської шкіри. Цей підхід, який передбачає створення лише тканини шкіри, може допомогти уникнути етичних проблем щодо використання химер людини й тварини для вироблення органів для медичного використання.