Новий посібник із гострої печінкової недостатності закликає до раннього лікування та направлення на трансплантацію

Згідно з останніми рекомендаціями Американського коледжу гастроентерології, гостра печінкова недостатність (ГПН), рідкісний стан, що загрожує життю, потенційно оборотна, якщо її розпізнати та лікувати на ранній стадії. У рекомендаціях також наголошується на необхідності своєчасного переведення до центру трансплантації пацієнтів, які мають ризик поганих результатів.

Ми хотіли розробити оновлений набір рекомендацій щодо ГПН для загальних гастроентерологів,

— зазначила провідний автор Олександра Шінгіна, доктор медичних наук, медичний центр Університету Вандербільта, Нешвілл, штат Теннессі. За її словами, мета полягала в тому, щоб «забезпечити комплексний огляд ранньої оцінки та лікування цих пацієнтів.

Нові рекомендації, опубліковані в липневому номері American Journal of Gastroenterology, базуються на попередніх рекомендаціях, розроблених Американською асоціацією з вивчення захворювань печінки у 2011 році.

ГПН зазвичай визначається як важке порушення функції печінки та швидке клінічне погіршення, яке, за деякими винятками, «виникає у пацієнтів без попереднього захворювання печінки». Важливо відрізняти ГПН від більш поширеного гострого декомпенсованого цирозу печінки або гострої хронічної печінкової недостатності, як зазначено в рекомендаціях, оскільки їх лікування суттєво відрізняється.

ГПН має безліч етіологій і різноманітних клінічних проявів, які можуть вражати практично кожну систему органів,

— пишуть автори.

Причина ГПН є важливим показником для прогнозу та стратегії лікування, особливо при трансплантації печінки. Наприклад, гіпергостра ГПН переважно спостерігається в умовах вірусних гепатитів А та Е, токсичності ацетамінофену та ішемічного ураження. Хоча гіпергострий підтип «несе високий ризик набряку мозку, він має найкращий прогноз без трансплантації» порівняно з іншими формами ГПН.

До трансплантації печінки майже 80% пацієнтів із ГПН помирали від цього стану. За останні 20 років 1- та 5-річна виживаність після трансплантації печінки становила приблизно 80% і 75% відповідно. Автори підкреслюють, що для клініцистів «необхідно розпізнати ГПН на ранніх стадіях...оскільки початок лікування та міркування щодо трансплантації можуть врятувати життя».

Примітні нові рекомендації

Щоб розробити нові рекомендації, була зібрана група авторів, до складу якої увійшли експерти з гепатології з різних практик і різних етапів клінічної та дослідницької кар’єри. Вони провели пошук літератури в базах даних MEDLINE, EMBASE та Кокранівської бібліотеки для відповідних досліджень, опублікованих англійською мовою до січня 2022 року, зосереджуючись на доказах найвищої якості. Через брак достовірних даних рекомендації ґрунтуються переважно на експертній думці, відзначають автори.

«ГПН є рідкісною сутністю», — зауважила Шінгіна. «Літературні звіти про результати є рідкісними та обмежені ретроспективними серіями випадків, при цьому практично відсутні рандомізовані контрольовані дослідження».

Вона та її колеги розробили рекомендації, які охоплюють усі аспекти лікування ГПН, від первинної діагностики до системно-етіологічного лікування ГПН і трансплантації печінки.

«Однією з нових рекомендацій є раннє використання БЗНТ [безперервної замісної ниркової терапії] у пацієнтів з ГПН та енцефалопатією 2 ступені, навіть за відсутності традиційних показань до ЗНТ», — сказала Шингіна.

«Хоча докази обмежені, ми вважаємо, що це важливий момент у мультидисциплінарному лікуванні пацієнтів зі складною ГПН, який потенційно може врятувати життя шляхом зменшення набряку мозку та збільшення часу, якщо трансплантація печінки недоступна», — додала доктор.

Вона також висвітлила рекомендацію щодо підтримки внутрішньовенного застосування N-ацетилцистеїну у пацієнтів із ГПН, спричиненою ацетамінофеном, і зазначила, що рутинне використання моніторів внутрішньочерепного тиску більше не рекомендується «враховуючи відсутність літературних даних про покращення результатів».

Доктор Шингіна підкреслила, що трансплантація печінки від живого донора може бути розглянута у пацієнтів із ГПН, які внесені до списку пріоритетів статусу 1A для трансплантації в профільних центрах, коли трансплантація печінки від померлого донора недоступна, як і ABO-несумісні трансплантати у пацієнтів, чия кількість швидко знижується.

Автори також представляють хронологію дій при ГПН:

• Протягом перших 2-4 годин після звернення до відділення невідкладної допомоги пацієнт повинен пройти початкову стабілізацію та обстеження з переведенням у відділення інтенсивної терапії для пацієнтів з печінковою енцефалопатією 2 або вище ступеня. У цей період також слід звертатися до центру трансплантації, пишуть автори.
• Після переведення до відділення інтенсивної терапії або центру трансплантації та протягом 4-12 годин після первинного звернення пацієнти повинні проходити інтенсивний моніторинг.
• Слід також провести консультації з психіатром, соціальним працівником та гепатобіліарним хірургом, щоб визначити придатність пацієнта для трансплантації, і, якщо пацієнт відповідає вимогам, його слід включити до списку.
• Ті, хто не підходить для трансплантації або мають покращення, повинні згодом отримати підтримуюче лікування.

Загалом Шингіна сказала, що стратифікація ризиків і контакт із центром трансплантації для можливої транплантації печінки є «надзвичайно важливими» для загальних гастроентерологів, які працюють у громаді.

Для прогнозування автори рекомендують використовувати критерії Kings College або модель термінальної стадії захворювання печінки (MELD), при цьому показник MELD 25 вказує на гірші результати.

ДЖЕРЕЛО: https://www.medscape.com