Алопеція

Світові ЗМІ обговорюють  ляпас, що під час церемонії «Оскар-2022» комік Кріс Рок отримав від актора Вілла Сміта. Кріс дозволив собі невдалий жарт щодо Джади — дружини Сміта.

Жарт стосувався короткої стрижки жінки, яку та змушена носити через хворобу. Кріс натякнув на те що, відсутність волосся зробить Джаду ідеальною головною героїнею у фільмі, головну роль якої відіграє брита жінка.

Раніше Джада Пінкетт-Сміт зізналася, що страждає на алопецію.

Гніздова алопеція — захворювання з колоподібним,  нерубцевим  випадінням волосся на волосяній частині голови,  обличчі та  інших  ділянках гладкої шкіри.

Класифікація алопеції:

• тотальна алопеція – повне випадіння волосся виключно на шкірі голови та обличчя;
• субтотальна – задіяно близько 50% поверхні шкіри голови;
• універсальна алопеція – характеризується випадінням волосся як на голові, так і на всьому шкірному покриві тіла;
• крайова алопеція (офіаз) – проявляється облисінням периферійних ділянок волосистої частини голови, особливо потиличних та скроневих.

Можливо, Кріс Рок ніколи б не наважився насміхатися над Джадою, якби знав, що за результатами дослідження вчених Університетської клініки Рамона-і-Кахала (Мадрид) (Ramon y Cajal University Hospital in Madrid):

• 58,5% пацієнтів з алопецією мали зниження рівню якості життя (Health-related quality of life (HRQOL);
• у 4,9% пацієнтів рівень негативного впливу випадіння волосся на якість життя був розцінений як високий;
• за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale HADS) у 18,8% пацієнтів з алопецією були симптоми тривоги та депресії помірного, у 6,3% — тяжкого ступеню.

За результатами опитувальника сприйняття захворювання (Revised Illness Perception Questionnaire (IPQ-R), пацієнти сприймали алопецію як хронічне захворювання з непередбачуваним перебігом. Вони скаржилися, що алопеція має серйозні наслідки для їхнього життя. 

Від різних форм втрати волосся у світі страждають у середньому:

• 60 —70% чоловіків;
• 25 – 40% жінок.

Щорічно у США реєструється понад 200 000 нових випадків алопеції.

В Україні медична допомога пацієнтам з алопецією регламентована:

• Наказом Міністерства охорони здоров’я від 08.05.2009  № 312 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання» (далі —Наказ 312), втрата чинності, відбудеться 01.09.2022 року.
• Настановою 00291 «Випадіння волосся» DUODECIM Medical Publications, Ltd.(далі — Настанова 00291)

Щодня волосся на скальпі підростає приблизно на 0,35 мм (15–16 см за рік) і майже 100 волосинок випадає за день, причому під час миття голови ця кількість зростає.

У нормі процес випадання волосся залишається непомітним, оскільки волосяні фолікули, незалежно один від другого, проходять через три стадії розвитку:

• анагену або росту  — тривалістю 2–6 років (у середньому 3 роки), в якій одночасно перебуває 85–90% усіх фолікулів;
• проміжну (катагену) — характерна для 2–3% фолікулів;
• телогену або відпочинку, в якій перебуває 10–15% фолікулів протягом 3 місяців.

Після закінчення останньої фази, мертва волосина з щільним білим вузликом на проксимальному кінці, відторгається зі шкіри, і весь цикл повторюється.

Телогенова алопеція — стан, коли більша, ніж зазвичай, частина волосків одночасно переходить з фази анагену в фазу телогену; це призводить до випадіння волосся через 2–4 місяці після появи фактору, що спричинив дане порушення.

Всупереч поширеній в нашій країні думці, більшість з набутих захворювань, що супроводжуються втратою волосся, не пов’язані з дефіцитом вітамінів чи мікроелементів. Патогенез алопеції можна розділити на дві категорії:

• порушення циклу росту волосся в неушкоджених волосяних фолікулах (наприклад, телогенне випадіння волосся);
• патологія фолікулів (наприклад, рубцева алопеція).

Британські колеги виділяють лише дві теорії розвитку захворювання: генетичну та автоімунну. Доведено, що близько 20% людей з гніздовою алопецією мають обтяжений сімейний анамнез захворювання, що свідчить про генетичну схильність.

Розрізняють облисіння за чоловічим типом (андрогенна алопеція) і за жіночим типом.

За Настановою 00291, діагностика  алопеції ґрунтується на клінічній картині та анамнезі. Важливо розрізняти дифузну та гніздову алопецію та перевіряти, чи здорова шкіра голови. При зборі анамнезу, слід з’ясувати ймовірні причини, що могли з’явитись за попередні 3 — 6 місяців:

• важка інфекція;
• прийом певних ліків;
• гіпотиреоз;
• народження дитини, стрес;
• зовнішні причини, наприклад перукарські процедури чи лікування волосся.

Для виключення захворювань, що лежать в основі алопеції, можуть проводитись лабораторні дослідження: ШОЕ, загальний аналіз крові з підрахунком кількості тромбоцитів, ТТГ, кальцій, скоригований за альбуміном.

Рідкісні причини випадіння волосся включають:

• дефіцит цинку (мальабсорбція);
• вторинний сифіліс.

Якщо це виправдано, можна визначити рівень цинку та наявність антитіл до Treponema pallidum.

Наказом 312 рекомендовано до лікувальної програми включити:

• Усунення спалахів хронічної інфекції.
• Корекція виявленої супутньої патології.

Натепер немає схваленого FDA лікування цього захворювання.

Залишати алопецію без лікування («терапія спостереження») – це прийнятний варіант.

• Спонтанна ремісія виникає у 80% пацієнтів з обмеженим вогнищевим випадінням упродовж короткого періоду (<1 року).

• Таким пацієнтам можна рекомендувати очікування спонтанного відростання протягом 3 міс з моменту розвитку будь-якого вогнища.

Група дослідників з Mediprobe Research Inc. оцінила ефективність препаратів від випадання волосся.  Вони провели метааналіз доступних варіантів для визначення ефективності кожного з них і ранжували їх у порядку зменшення ефективності:

• дутастерид, 0,5 мг перорально;
• фінастерид, 5 мг перорально;
• міноксидил, 1 мг, 5% мазь для місцевого застосування;
• міноксидил 0,25 мг перорально.

Певні методи лікування можуть стимулювати ріст волосся при алопеції, але в будь-якому випадку перебіг захворювання довготривалий. Високий рівень спонтанної ремісії ускладнює оцінку ефективності, особливо при легких формах захворювання.

Настановою 00291 згадано щодо інших методів лікування:

• Трансплантація волосся та інші методи пластичної хірургії застосовуються як при жіночій, так і при чоловічій алопеції.
• Немає переконливих доказів ефективності лазерної терапії (низькоінтенсивна лазерна терапія, LLLT) або PRP-терапії (ін'єкції плазми, збагаченої тромбоцитами).

Немає даних про ефективність прийому вітамінів, мікроелементів, використання засобів для догляду за волоссям та масажу шкіри голови.

З початком війни, коли всі українці потерпають від стресу, пацієнти з алопецією — не лише пацієнти дерматовенеролога. Деніел К. Хол-Флавін (Daniel K. Hall-Flavin) — психіатр Клініки Майо називає три типи випадання волосся, які можуть бути пов'язані з високим рівнем стресу: 

• Телогена алопеція — значний стрес переводить велику кількість волосяних фолікулів у фазу спокою. Протягом декількох місяців уражене волосся може раптово випадати при простому розчісуванні або миття голови.
• Трихотіломанія — нестерпне бажання виривати волосся зі шкіри голови, брів або інших ділянок тіла як спосіб впоратися з негативними або неприємними почуттями, такими як стрес, напруга, самотність, нудьга або розчарування.
• Вогнищева алопеція — стрес «вмикає» імунну систему організму, і вона починає атакувати власні волосяні фолікули, що спричиняє випадання волосся.

Людина, що страждає на алопецію, потребує консультації психолога, психотерапевта або психіатра. Пацієнти з алопецією повинні відчувати себе більш захищеними та стабільними, що в умовах війни складно, особливо це стосується вимушених переселенців, які пройшли крізь пекло окупації та евакуації.

Прогноз при багаторічній тяжкій алопеції несприятливий. Якби Кріс Рок був більш обізнаний з цього питання, він, певно, не лише б  вибачився за невдалий жарт, а й почав допомагати хворим на алопецію.