Клінічні підходи до діагностики контактного дерматиту

Контактний дерматит часто зустрічається в амбулаторній лікарській практиці. Це гостре чи хронічне запалення шкіри, зумовлене взаємодією шкіри з хімічним, біологічним або фізичним агентом. Контактний дерматит після однократного впливу може бути іритативним або алергічним. Клінічно буває важко розрізнити ці процеси.

Іритативний контактний дерматит – найпоширеніший тип контактного дерматиту, зумовлений прямим пошкодженням шкіри після одноразового чи багаторазового впливу певного подразника.

Іритативний контактний дерматит виникає в місці дії подразника на шкіру. Якщо впливає сильний подразник, може виникати негайна реакція: біль, набряк, пухирі. За постійного впливу слабкого подразника, зокрема води чи мила, реакція може розтягнутися на період від декількох тижнів до декількох місяців та клінічно проявлятися сухістю, свербежем і тріщинами на шкірі.

Алергічний контактний дерматит – другий дуже поширений тип контактного дерматиту. На відміну від іритативного контактного дерматиту, причиною пошкодження тканин у цьому випадку є імунологічні механізми. Алергічний контактний дерматит – це реакція гіперчутливості IV типу, яка проявляється за 48–72 години після впливу алергену.

Потенційними хімічними речовинами, що спричиняють алергію, є:

1. Метали. 

• Нікель міститься в деяких металевих предметах, зокрема ювелірних виробах, блискавках, ґудзиках, пряжках і монетах. Він також може зустрічатися в таких предметах, як мобільні телефони, вироби з білого золота, деякі ортопедичні протези. Алергія на нікель надзвичайно поширена серед дорослих і дітей.
• Кобальт широко використовують у засобах гігієни (антиперспірантах), фарбах для волосся. Люди, в яких є алергія на нікель, часто страждають і від алергії на кобальт.
• Солі хрому входять до складу фарби, цементу, шкіряних виробів. Можуть спричиняти алергічний контактний дерматит, а іноді й іритативний контактний дерматит.

2. Ароматичні сполуки. Це тригери алергічного контактного дерматиту, особливо в людей із пошкодженою шкірою. Ці сполуки входять до складу косметичних засобів, парфумів, харчових ароматизаторів, зубних паст.

3. Антибактеріальні мазі. Ці мазі, наприклад неоміцин і бацитрацин, часто використовують для лікування подряпин і ран, але в деяких людей їх застосування може спричиняти алергічні реакції.

4. Формальдегід. Це консервант, який є сильним алергеном. Він входить до складу дезінфекційних засобів, клеїв, може міститися в засобах особистої гігієни, косметиці. У деяких осіб може спричинити алергію.

Групи ризику

Алергічний контактний дерматит поширений серед населення загалом, але певні професійні групи страждають на нього частіше, наприклад медичні працівники, косметологи, перукарі, працівники промислових підприємств. Також захворювання частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, а в останні роки поширилася акрилатна алергія, пов’язана з косметикою для нігтів.

Діагностика

Типові ознаки контактного дерматиту – ураження пахв (від дезодорантів), рук і зап'ястків (контакт із металом, робочими інструментами, хімічними речовинами).

Алергічний дерматит може виникати у будь-якій ділянці тіла. Зазвичай локалізується на обличчі та шиї (від застосування засобів догляду за шкірою, косметики), стегнах та гомілках (від шкарпеток, гумових чобіт, засобів для процедур при виразках на шкірі), ногах (від металів, гуми, шкіри, барвників, клею, антимікотиків).

Патч-тест – важливий інструмент для діагностики алергічного контактного дерматиту.

Типові ознаки контактного дерматиту – ураження пахв (від дезодорантів), рук і зап'ястків (контакт із металом, робочими інструментами, хімічними речовинами).

Лікування

Лікування контактного дерматиту полягає у забезпеченні уникнення контакту з алергеном або припиненні його дії.

З лікувальною метою застосовують глюкокортикостероїдні креми, імуносупресивні препарати. Глюкокортикостероїдні креми призначають один або два рази на день до загоєння уражень шкіри протягом двох – шести тижнів залежно від ступеня тяжкості дерматиту.

При тяжкому перебігу алергічного дерматиту призначають короткий курс системних глюкокортикостероїдів (преднізолон 20–40 мг один раз на день протягом одного – двох тижнів). Якщо приєднується бактеріальна інфекція, призначають антимікробний препарат (цефалексин 500 мг тричі на день протягом семи – десяти днів).