Клишоногість: актуальність, діагностика, лікування та наслідки без лікування (до Всесвітнього дня клишоногості)

Клишоногість (лат. Congenital Talipes Equinovarus, CTEV) — складна структурна деформація стопи, що охоплює сукупність кісткових, м’язових та зв’язкових аномалій. Проблема має глобальне значення: щорічно фіксується 150000–200000 нових випадків, з яких 80% припадають на країни з обмеженим доступом до медичних послуг. Своєчасна діагностика, ефективне лікування за методом Понсеті та ретельний моніторинг є критично важливими для запобігання довгостроковим інвалідизуючим наслідкам.

Етіопатогенез і патоморфологія

Форми клишоногості:

• Ідіопатична (80–90%) — ізольована, не пов’язана з іншими аномаліями.
• Синдромальна — поєднується з іншими вадами (артрогрипоз, spina bifida).
• Позиційна — функціональна, без структурних змін, піддається консервативній корекції.

Патофізіологічні особливості:

• Стопа в положенні equinus, varus, adductus, з внутрішньою ротацією.
• Аномалії таранної та п’яткової кісток, короткі ахіллові сухожилки, гіпоплазія литкових м’язів.
• Скутість і фіксація — визначальні критерії істинної клишоногості.
  Діагностика

Пренатальна (20–24 тижні вагітності):

• Ультразвукова діагностика: візуалізація деформації стопи, повторні огляди для виключення позиційної форми.
• При підозрі на асоційовані патології — амніоцентез, генетичне секвенування, каріотипування.

Постнатальна оцінка:

1. Шкала Пірані для оцінки тяжкості клишоногості

Шкала Пірані є стандартизованим інструментом для кількісної оцінки ступеня контрактур при вродженій клишоногості. Вона використовується для первинної діагностики, моніторингу ефективності лікування та прийняття рішень щодо подальшої тактики (наприклад, необхідності ахілотомії).

Загальні принципи

• Оцінюється 6 ознак деформації: 3 у середній частині стопи, 3 у задній.
• Кожна ознака оцінюється у балах: 0 — норма, 0,5 — помірне порушення, 1 — виражена патологія.
• Загальний бал (ЗБ): варіюється від 0 до 6.

Перегляньте запис:

Шкала контрактури середньої частини стопи (MFCS)

1. Медіальна складка (MC)

Оцінюється при легкій дорзифлексії стопи.

• 0 — відсутні або поверхневі складки
• 0,5 — помірні складки, не повністю зникають при корекції
• 1 — одна глибока, виражена складка, дна якої не видно

2. Вигнута бічна межа (CLB)

Спостерігається з підошовної поверхні стопи.

• 0 — край прямий
• 0,5 — вигин на рівні плеснових кісток
• 1 — вигин починається вже на рівні п’ятково-кубоподібного суглоба

3. Латеральна головка таранної кістки (LHT)

Пальпація таранної кістки без форсованої корекції.

• 0 — кістка повністю зміщується під човноподібну.
• 0,5 — частково зміщується.
• 1 — не зміщується взагалі.

Шкала контрактури задньої частини стопи (HFCS)

1. Задня складка (ЗС)

Оцінюється після легкого випрямлення стопи.

• 0 — декілька дрібних складок
• 0,5 — дві–три помірні складки
• 1 — глибока складка без видимого дна

  

2. Порожня п'ята (EH)

Оцінюється шляхом пальпації п’яткової ділянки.

• 0 — п’яткова кістка легко пальпується
• 0,5 — відчутна з труднощами
• 1 — глибоко розташована, майже не пальпується

3. Рігідний еквінус (RE)

Оцінюється при спробі тильного згинання стопи з випрямленим коліном.

• 0 — тильне згинання понад 90°
• 0,5 — до 90°
• 1 — не досягає 90°

Інтерпретація

• 0–1 бали: легка форма, достатньо 2–3 гіпсувань
• 2–4 бали: середньої тяжкості — стандартний курс Понсеті
• 5–6 балів: тяжка форма — висока ймовірність потреби в ахілотомії

2) Рентгенографія стопи не рекомендована для новонароджених через незавершене окостеніння.

Лікування: доказова стратегія Понсеті

Основні етапи:

1. Серійне гіпсування (з 7–10 дня життя):

• Щотижневе накладання гіпсу після мануальної корекції.
• У середньому — 5–7 гіпсів.

2. Ахілотомія (тенотомія ахіллового сухожилка):

• У 80–90% випадків — необхідна для досягнення повної корекції.
• Здійснюється під місцевою анестезією.

3. Фіксація стопи ортезами (Dennis-Browne bar):

• Постійно перші 3 місяці після зняття гіпсу.
• Далі — уночі до 4-річного віку.

Переваги методу Понсеті:

• Рівень успішної повної корекції > 90%.
• Зниження необхідності у відкритих хірургічних втручаннях.
• М’який та біомеханічно обґрунтований підхід.
• Підходить для застосування навіть у країнах з обмеженими ресурсами.

Ускладнення при відсутності лікування або недотриманні протоколу

• Функціональна інвалідність — стопа не бере участі в опорі, пацієнт пересувається на зовнішньому краї.
• Хронічні виразки, больовий синдром, артроз гомілковостопного суглоба.
• Соціальні наслідки: стигма, освітня та трудова дискримінація.
• Психологічні розлади: знижена самооцінка, ізоляція, депресивні стани.

Клінічні рекомендації

• Ранній початок лікування: оптимально — у перші 1–2 тижні життя.
• Суворе дотримання графіка гіпсування та режиму ортезування.
• Спостереження мінімум до 4–5 років життя — попередження рецидивів.
• Навчання батьків: пояснення важливості комплаєнсу в тривалому ортезуванні.
• Тимчасові рецидиви часто можна скоригувати повторним гіпсуванням, без хірургії.

Висновки

Всесвітній день клишоногості — не просто інформаційна кампанія, а глобальна стратегія рівного доступу до раннього лікування. Для лікарів первинної ланки, ортопедів і неонатологів ключовими є раннє виявлення, комунікація з родиною, дотримання доказових протоколів Понсеті та запобігання рецидивам.

Метод Понсеті — це не лише техніка, а стратегія відновлення функціонального життя.

ДЖЕРЕЛО: Global Clubfoot Initiative Pirani Scoring Sheet

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.