Кишечник під тиском: клінічний випадок розвитку синдрому абдомінального компартменту після ургентного втручання

68-річний чоловік був госпіталізований у відділення інтенсивної терапії після екстреної лапаротомії, виконаної з приводу перфорації дванадцятипалої кишки. Під час операції хірурги поставали перед труднощами при зашиванні черевної стінки через набряк тканин і напруження з боку вісцерального вмісту. Попри технічні складнощі, живіт був закритий у натягнутому стані.

У перші години після операції стан пацієнта залишався стабільним. Проте протягом ночі почали з’являтися тривожні ознаки: діурез зменшився, а потім повністю припинився. Медсестра звернула увагу на виражене напруження черевної стінки. Водночас показники вентиляції погіршилися, знизилася екскурсія грудної клітки. Газовий склад крові свідчив про метаболічний ацидоз із гіпоксемією.

Об'єктивні дані

Пацієнт ануричний понад 4 години. Рівень креатиніну збільшився вдвічі порівняно з доопераційним. Черевна стінка напружена, зменшена податливість. Спостерігається гіпотензія зі зниженням центрального венозного тиску, тахікардія.

Діагностичний пошук

На підставі клінічної картини запідозрено розвиток синдрому абдомінального компартменту. З метою підтвердження діагнозу виміряно внутрішньочеревний тиск — за допомогою катетера, встановленого у сечовий міхур: після інстиляції 100 мл стерильного фізіологічного розчину та встановлення манометра в горизонтальному положенні пацієнта на рівні лобкового симфізу, тиск становив 24 мм рт. ст.

Інтерпретація

Цей показник відповідає III ступеню внутрішньочеревної гіпертензії та, з огляду на анурію й погіршення загального стану, дає підстави діагностувати синдром абдомінального компартменту (САК).

Патофізіологія

Збільшення внутрішньочеревного тиску зумовило порушення абдомінальної перфузії, ішемію внутрішніх органів та пригнічення функції нирок. Високий тиск також спричинив зниження венозного повернення до серця, що призвело до гіпотензії та компенсаторної тахікардії. Підвищення тиску в черевній порожнині зумовило обмеження рухливості діафрагми, що ускладнило вентиляцію та призвело до дихальної недостатності.

Лікувальна тактика

Розпочато невідкладні консервативні заходи:

• пацієнта переведено у положення з піднятим головним кінцем ліжка (>20°);
• проведено седацію та розпочато інфузію релаксантів;
• встановлено назогастральний зонд для декомпресії шлунка;
• обмежено інфузійну терапію, введено діуретики.

Попри ці заходи, загальний стан залишався критичним. Враховуючи стійку анурію, зниження абдомінального перфузійного тиску та прогресування метаболічних розладів, було прийнято рішення про ургентну декомпресійну лапаротомію.

Післяопераційний перебіг

Після відкриття черевної порожнини виявлено значне напруження кишечника, набряк брижі, скупчення серозного випоту. Після декомпресії діурез відновився, покращилися гемодинамічні показники та параметри вентиляції. Черевну порожнину залишено відкритою з тимчасовим покриттям.

Висновок

Цей клінічний випадок ілюструє типову картину синдрому абдомінального компартменту після оперативного втручання при вторинному напруженому закритті черевної стінки. Своєчасне розпізнавання клінічних ознак та вчасне вимірювання внутрішньочеревного тиску є вирішальними для запобігання незворотної дисфункції органів та зниження летальності.

Перегляньте записи:

ДЖЕРЕЛО: Litfl

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.