Чи працює рання паліативна допомога за допомогою телемедицини при прогресуючому раку?

Чи раннє надання паліативної допомоги за допомогою телемедицини дорівнює особистому догляду за пацієнтами з нещодавно діагностованим раком легенів?

Велике рандомізоване дослідження, представлене на щорічній зустрічі Американського товариства клінічної онкології (ASCO), показує, що це можливо.

Дослідники виявили, що  переваги надання паліативної допомоги пацієнтам із діагностованим раком легенів на пізніх стадіях не зменшуються, якщо надавати її через відео, а не особисто.

«Наші висновки підкреслюють потенціал розширення доступу до заснованої на доказах ранньої паліативної допомоги за допомогою телемедицини», — повідомив на зустрічі провідний автор Джозеф Грір, доктор філософії з Массачусетської загальної лікарні та Гарвардської медичної школи в Бостоні.

Рекомендації ASCO рекомендують інтегрувати паліативну допомогу з моменту встановлення діагнозу у випадку прогресуючого раку. Однак більшість пацієнтів та їхні родини не отримують такої науково обґрунтованої допомоги через численні перешкоди, сказав Грір.

Грір та його колеги хотіли перевірити, чи може надання паліативної допомоги через захищене відео бути життєздатною альтернативою особистому догляду.

У дослідженні REACH PC взяли участь 1250 пацієнтів із нещодавно діагностованим поширеним не дрібноклітинним раком легені та 548 осіб, які за ними доглядають, із 22 онкологічних центрів США. Учасники дослідження були випадковим чином розподілені на щомісячні відео- або особисті відвідування паліативної допомоги.

Пацієнти мали середній вік 65 років, трохи більша частина були жінками, і більшість були неіспаномовними білими та одруженими. Дві досліджувані групи були загалом добре збалансовані за соціально-демографічними характеристиками.

Основним результатом була якість життя, яку повідомляли пацієнти, оцінювана за шкалою функціональної оцінки лікування раку – легенів (FACT-L), причому вищі показники вказували на кращу якість життя (діапазон 0-136).

За цим заходом «ми продемонстрували еквівалентний ефект надання ранньої паліативної допомоги за допомогою відео та особистих візитів», - повідомив Грір. Через 24 тижні скориговані середні показники FACT-L становили 99,7 у групі відео та 97,7 у групі особистого спостереження — різниця у два бали (P = 0,04 для еквівалентності).

Пацієнти та особи, які доглядають за ними, дали майже однакові оцінки задоволеності телемедициною та особистою паліативною допомогою. Дві групи також не відрізнялися за симптомами тривоги та депресії, про які повідомляли пацієнти.

Відвідуваність медичних працівників була вищою в групі особистого відвідування (49,7%) порівняно з групою відеовізитів (36,6%), ймовірно, через те, що членам сім’ї чи друзям часто доводиться супроводжувати пацієнтів на прийом.

«Ці висновки додають критичні докази для підтримки постійного доступу до послуг телемедицини, особливо для вразливих груп населення з серйозними захворюваннями, і в ідеалі стануть основою для політичних рішень щодо охоплення віртуальної медичної допомоги в майбутньому», – сказав Грір.

Експерт ASCO Чару Аггарвал, доктор медичних наук, MPH, який не брав участі в дослідженні, прокоментував, що дослідження показує, що рання паліативна допомога може бути надана «успішно, ефективно та результативно за допомогою телемедицини пацієнтам із прогресуючим раком легенів».

Результати цього дослідження «підкреслюють важливість телемедицини для покращення доступу та широкого розповсюдження паліативної допомоги для пацієнтів, які інакше не зможуть її отримати», – додав Аггарвал, доцент кафедри раку легенів, Університет Пенсільванії, Філадельфія.