Рак підшлункової залози: чи ефективний щорічний скринінг серед осіб з високим ризиком?
Дата публікації: 31.05.2021
Автори: Відкриті джерела
Ключові слова: рак, підшлункова залоза, скринінг, карцинома, протокова аденокарцинома підшлункової залози, ПАПЗ
Протокова аденокарцинома підшлункової залози (ПАПЗ) — найпоширеніший тип панкреатичних карцином, частота якої становить 85–90% випадків від усіх пухлин підшлункової залози.
За статистичними даними ВООЗ, щорічна захворюваність на ПАПЗ у розвинених країнах становить 2–20 на 100 тис. населення, а у країнах, що розвиваються, — 1–10 на 100 тис. населення. Рак підшлункової залози являє собою смертельне захворювання, яке характеризується відсутністю ранніх симптомів і пізньою діагностикою. Так, показники захворюваності й летальності у популяції майже ідентичні, що асоційовано з низьким коефіцієнтом виживання пацієнтів з ПАПЗ. Відповідно, проведення скринінгу серед пацієнтів високого ризику може бути корисним щодо зниження показника смертності у цій когорті завдяки ранньому виявленню ПАПЗ.
Проведено дослідження, яке мало на меті декілька цілей:
- визначити довгостроковий результат скринінгу ПАПЗ серед великої когорти осіб високого ризику розвитку ПАПЗ;
- визначити предиктори ПАПЗ, включно з генетичними мутаціями;
- порівняти чутливість різних методів діагностики ПАПЗ (зокрема ендоскопічної ультрасонографії (ЕУС) та магнітно-резонансної томографії (МРТ)/магнітно-резонансної холангіопанкреатографії (МРХПГ)).
Методи та результати
У період з 2006 по 2019 р. у дослідження включали дорослих безсимптомних пацієнтів з високим ризиком розвитку ПАПЗ (вірогідність >10%). В якості досліджень для щорічного скринінгу використовували ЕУС або МРТ/МРХПГ.
Загалом у дослідження було включено 366 дорослих пацієнтів, з яких 165 мали мутації в генах, асоційованих з розвитком ПАПЗ (середній вік 54 роки), інші особи були родичами хворих на ПАПЗ. За період спостереження, що тривав 63 міс, ПАПЗ розвинулася у 10 осіб, з яких 4 мали симптому ПАПЗ, а 6 потребували резекції.
Результати дослідження продемонстрували, що загальна частота ПАПЗ становила 9,3% серед осіб з мутацією гену, асоційованого з ПАПЗ, та 0% серед родичів хворих на ПАПЗ (p<0,001). Медіана виживання пацієнтів з діагностованою ПАПЗ становила 18 міс. (діапазон 1–32 міс.).
Хірургічне втручання проведено 17 особам з ПАПЗ (4,6%), з яких у 6 пацієнтів ПАПЗ підтверджена за результатами гістологічного дослідження (3 T1N0M0). У 7 випадках мова йшла про ураження низького ступеня дисплазії, в 2 — про нейроендокринну пухлину <2 см, 1 — аутоімунний панкреатит та у 1 пацієнта не виявлені патологічні зміни панкреатичної залози. Асоціації між хірургічним втручанням та показником смертності не встановлено.
Результати дослідження також продемонстрували, що ЕУС виявляв більше солідних вогнищ, порівняно з МРТ/МРХПГ (100% проти 22%, p<0,001), однак частоту кістозних уражень виявляв гірше (42% проти 83%).
Висновок
Результати цього дослідження продемонстрували, що проведення скринінгу з метою виявлення ПАПЗ є доцільним серед осіб високого ризику, які є носіями мутації гену, асоційованого з ПАПЗ.
