Однодозова вакцина проти ВПЛ у досягненні глобальної ліквідації раку шийки матки

У всьому світі рак шийки матки залишається проблемою охорони здоров’я, яка викликає все більше занепокоєння, і її можна вирішити шляхом впровадження ефективних профілактичних заходів, таких як вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ), особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходу (LMIC), в яких системи охорони здоров’я слабкі, щоб стримували запровадження та розширення організованих програм скринінгу та лікування. Незважаючи на те, що більшість нових випадків і смертей від раку шийки матки трапляються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, у 2022 році світовий відсоток повного проходження вакцинації проти ВПЛ серед дівчат віком 9–14 років (основна цільова популяція для вакцинації проти ВПЛ) становив лише 17%. З 2006 року вакцини проти ВПЛ були ліцензовані для профілактики раку шийки матки, спочатку як тридозова схема, а потім як дводозова схема для осіб віком до 15 років. Ґрунтуючись на нових даних, які свідчать про те, що одна доза вакцини проти ВПЛ є такою ж ефективною для профілактики ВПЛ-інфекції та передракових уражень шийки матки, як і багатодозова схема, у 2022 році ВООЗ схвалила схему одноразової вакцинації проти ВПЛ для жінок віком 9–20 років. Завдяки скороченню витрат і розв’язуванню логістики щодо вакцинації, графік одноразової вакцинації може швидко збільшити поширення та доступ до вакцинації проти ВПЛ, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходів, де рак шийки матки має тривожно високі наслідки для здоров’я та соціально-економічні наслідки.

Хоча рекомендація ВООЗ щодо режиму одноразової дози підтверджується нерандомізованими спостережними даними двох випробувань вакцини, одне з яких проводилося в Латинській Америці (випробування вакцини проти ВПЛ у Коста-Ріці [CVT]), а друге — в Азії (Міжнародне агентство з дослідження Рак [IARC] Індія, дослідження ВПЛ), найпереконливіші та найпереконливіші докази походять від двох триваючих випробувань вакцини в Африці (дослідження ефективності однодозової вакцини проти ВПЛ у Кенії [KEN SHE], зосереджене на профілактиці інфекції ВПЛ у сексуально активних молодих жінок віком 15–20 років у Кенії та Доза Випробування Reduction Immunobidging and Safety Study [DoRIS] було зосереджено на опосередкованих вакциною імунних відповідях [сероконверсії та титрах антитіл] у дівчаток віком 9–14 років у Танзанії).

У журналі Lancet Global Health Кеті Бейслі та її колеги порівняли реакцію антитіл на ВПЛ 16 і ВПЛ 18 після однієї дози вакцини проти ВПЛ у дослідженні DoRIS з відповідями у дослідженні KEN SHE. У цьому аналізі виявлено, що імунні відповіді через 24 місяці після прийому разової дози у дівчат віком 9–14 років не поступаються відповідям у молодих жінок віком 15–20 років у дослідженні KEN SHE, які були рандомізовані для одноразової дози тих самих вакцин і в яких була продемонстрована ефективність протягом 36 місяців після введення вакцини. Це дослідження доповнює та посилює висновки попереднього звіту про дослідження DoRIS, який показав, що рівні антитіл серед дівчат, які отримали одну дозу вакцини, були принаймні такими ж високими, як у жінок з двох старших когорт (від CVT або IARC India HPV). Хоча дані цих двох когорт показали, що захист від ВПЛ-інфекції та передракових уражень шийки матки за допомогою схеми однодозової вакцини є довготривалим і може тривати щонайменше десятиліття, цей довготривалий захист ще належить підтвердити в поточних когортах випробувань KEN SHE і DoRIS. Нещодавні висновки Бейслі та його колег свідчать про те, що ефективність однієї дози вакцини проти ВПЛ може бути застосована до ендемічних по малярії регіонів і середовищ, де широко поширені інші захворювання, що перешкоджають імунітету, такі як лімфатичний філяріатоз і кишковий паразитоз.

Незважаючи на те, що 9-валентна вакцина, яка забезпечує ширший захист від раку шийки матки, ніж 2-валентна вакцина, використовувалася у двох дослідженнях (KEN SHE та DoRIS), які розглядалися в цьому дослідженні, автори обмежили свій аналіз типами ВПЛ 16 і 18., і не досліджували імунну відповідь на інші п’ять онкогенних типів ВПЛ (31, 33, 45, 52 і 58), на які націлена 9-валентна вакцина, або на онкогенні типи ВПЛ, генетично не пов’язані з тими, на які націлена 2-валентна вакцина і 9-валентні вакцини. Врахування більшої кількості типів ВПЛ могло б дати краще уявлення про динаміку ВПЛ-інфекції та можливі зміни в епідеміології та природному перебігу ВПЛ серед вакцинованих дівчат і жінок в умовах високого рівня захворювання. Оцінка перехресного захисту (тобто зменшення поширеності типів ВПЛ, генетично пов’язаних із типами вакцини, завдяки поліклональній імунній відповіді на вакцинацію) та заміни типу (тобто збільшення поширеності типів ВПЛ, не пов’язаних із вакциною, займають екологічну нішу, звільнену внаслідок зменшення поширеності вакцинованих типів ВПЛ) після введення вакцини проти ВПЛ мають вирішальне значення для інформування щодо рекомендацій щодо вакцинації та спрямування політики охорони здоров’я. 

Незважаючи на потребу в подальших клінічних випробувань для підтвердження довгострокової імунної відповіді на однодозову схему вакцинації проти ВПЛ (яка, як очікується, виникне в результаті постійного моніторингу дівчат і жінок, зареєстрованих у дослідженнях KEN SHE та DoRIS), це дослідження сприяє до зростаючої кількості доказів, які кидають виклик широко визнаній парадигмі, згідно з якою субодиничні вакцини на основі білка потребують багатодозового режиму, щоб забезпечити тривалу та адекватну імунну відповідь.

ДЖЕРЕЛО: https://www.thelancet.com/