Хітозанові тампонади: Прорив у лікуванні післяпологових кровотеч

У нещодавній статті, опублікованій в American Journal of Obstetrics & Gynecology, дослідники розглядають і підкреслюють переваги тампонів, покритих хітозаном, в екстреному лікуванні післяпологової кровотечі. Цей стан, що є основною причиною материнської захворюваності та смертності у світі, зазвичай вимагає спеціалізованого хірургічного втручання та переливання крові, які не завжди є доступними, особливо у віддалених або слаборозвинених регіонах. Стаття містить рекомендації щодо правильного застосування.

Що таке післяпологова кровотеча?

Післяпологова кровотеча (ППК) - це рідкісний, але дуже важкий стан, при якому у породіллі спостерігається надмірна кровотеча внаслідок пологів. Зазвичай це відбувається протягом 24 годин після пологів, але були зафіксовані винятки, коли кровотеча тривала до 12 тижнів після народження дитини. ППК є основною причиною материнської смертності, особливо в сільській місцевості та країнах з обмеженими ресурсами. За оцінками, 14 мільйонів жінок стикаються з цим станом щорічно, понад 70 000 з них не виживають.

Навіть у випадках, коли матері виживають, потрібне термінове хірургічне втручання, і цей стан зазвичай призводить до довічної репродуктивної інвалідності. Традиційні клінічні втручання включають утеротоніки, такі як простагландини, окситоцин та препарати, що підвищують згортання крові, включаючи фібриноген і транексамову кислоту. Однак, хоча ці заходи допомагають придушити стан, їх часто недостатньо для лікування важких випадків. Тяжкі випадки ППК лікують за допомогою інвазивних та хірургічних методів, таких як накладання компресійних швів, перев'язка артерій та внутрішньоматкова балонна тампонада, які часто недоступні у сільських педіатричних закладах.

В екстремальних випадках для запобігання материнській смертності необхідна гістеректомія, але для її успішного проведення потрібні кваліфіковані хірурги та адекватна медична підтримка. В останні роки тампонади, вкриті хітозаном, стали життєздатним акушерським втручанням проти ППК. На основі подібних підходів, що використовуються у військовій медицині як засіб зупинки гострої кровотечі, просочена хітозаном марля може бути саме тим, що лікар прописав для лікування ППК, особливо коли складніші інвазивні втручання є нездійсненними.

Хітозан? Чому?

Хітозан — це полісахарид природного походження, що біологічно розкладається, видобувається з панцирів морських організмів (переважно ракоподібних). Він виробляється з хітину, другого за поширеністю полісахариду (після целюлози), і дослідження показали, що його використання в організмі людини є безпечним. У медичній галузі компресійні тампони та марля, вкриті хітозаном, спочатку були описані як засіб для лікування солдатів, які страждають від гострої кровотечі на полі бою. Хітозан активує електрично заряджений фізіологічний шлях, незалежний від факторів коагуляції, що призводить до швидкої адгезії та коагуляції циркулюючих клітин.

У 2012 році вперше було зафіксовано використання тампонів, покритих хітозаном, в акушерстві. Попри те, що всі звіти свідчать про його надзвичайно позитивний вплив на лікування ППК, цей метод залишається недостатньо вивченим, а його використання обмежене "тими, хто в курсі". Дослідження потенційних побічних ефектів цього методу показало, що хітозан природним чином розкладається і виводиться з організму людини шляхом ферментативного розщеплення за допомогою таких ферментів, як лізоцим. Випробування із застосуванням сирого хітозану на добровольцях, які мають природну алергію на рибу та креветки, не виявили побічних ефектів навіть у цій групі з підвищеною чутливістю, що свідчить про безпечність втручання.

Тож як ми його використовуємо?

Хітозан, що використовується в тампонах, отримують з панцирів Pandalus borealis, карибської креветки, що мешкає в північній частині Атлантичного океану. Потім цей хітозан піддають протонуванню, таким чином модифікуючи його аміногрупу і покращуючи його бажаний спосіб дії (коагуляцію). Для використання в акушерстві тампони, вкриті хітозаном, рекомендується використовувати разом з ультразвуковими зображеннями, щоб визначити, чи потрапляють в кровообіг будь-які плаваючі коагуляційні частинки. Однак це не є обов'язковим у закладах, де відсутнє ультразвукове обладнання для проведення УЗД у реальному часі.

Сонографічне спостереження матки можна використовувати для моніторингу та коригування тампонади, щоб забезпечити "затикання витоку".

Після видалення рекомендується оглянути кінець тканини на наявність неушкодженого краю для визначення цілісності та повноти видалення. Крім того, ми демонструємо накладання шва на провідний кінець внутрішньоматкової тампонади, який при візуалізації через 18-24 години після видалення підтверджує повне видалення. Як додатковий маневр безпеки, ми підкреслюємо наявність тампонади у цих пацієнток за допомогою пов'язки, яку потрібно зняти лише тоді, коли одночасно видаляється внутрішньоматкова спіраль.

Автори рекомендують, щоб усі акушери в лікарнях та амбулаторіях мали під рукою тампони, вкриті хітозаном, завдяки їхній клінічній ефективності, швидкій дії, безпечності та простоті застосування, що дозволяє уникнути спеціалізованих вимог та високих витрат, пов'язаних з більш клінічно інвазивними втручаннями.

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net