Як під час війни захиститися від синдрому токсичного шоку

Синдром токсичного шоку став відомим у 70-80-х роках ХХ століття, коли жінки почали масово використовувати тампони з високим ступенем абсорбції. Вони вбирали вологу швидше та надійніше. Після того, як науковці довели зв’язок між використанням тампонів та синдромом токсичного шоку, виробники замінили матеріал та стежать за стерильністю готових тампонів перед тим, як вони запаковуються та відправляються на реалізацію. Це суттєво знизило кількість випадків захворювання серед жінок. Утім, досі в інструкції або на упаковці можна побачити попередження, мовляв, використання тампона може спричинити синдром токсичного шоку. Настільки небезпечне це захворювання? Чи лише користувачі тампонів перебувають у групі ризику? Як лікують хворобу?

Яка причина його появи

До синдрому токсичного шоку призводить інфікування бактеріями, найчастіше золотистим стафілококом та стрептококами групи А. Ці мікроорганізми зазвичай живуть на нашій шкірі або на слизових рота чи носа, утім, потрапляючи в рану, або кровотік крізь слизову піхви, можуть стати особливо небезпечними. Там в умовах відсутності кисню вони виділяють токсини, що діють як суперантигени, активуючи багато Т-клітин імунної системи. Останні виділяють велику кількість цитокінів, що відповідають за регулювання різноманітних міжклітинних взаємодій в організмі людини. За природою ці речовини є невеликими білками і можуть узгоджувати роботу імунної, нервової та ендокринної систем.

Часто один і той самий процес у клітині може стимулюватися більш ніж одним цитокіном, тому коли суперантигени стафілококів і стрептококів призводять до такого собі «цитокінового цунамі», відбувається дерегуляція роботи клітин в організмі, яка може призвести до порушення роботи багатьох органів і навіть їхньої відмови.

Після того, як бактерії потрапляють в умови відсутності кисню, задля власного виживання вони починають виділяти супертоксини. До місця інфекції одразу мігрують клітини імунної системи, які починають продукувати багато цитокінів, що розносяться з кров’ю по всьому тілу. Протягом доби-двох кількість цитокінів у кровотоку настільки зростає, що починається розбалансування роботи внутрішніх органів. Тому важливо починати лікування якомога раніше, аби якнайшвидше нормалізувати баланс цитокінів у крові хворого й запобігти пошкодженню органів.

Що ще може бути причиною синдрому токсичного шоку

Спеціалісти клініки Мейо зазначають, що не лише жінки, які користуються тампонами чи іншими гігієнічними засобами під час менструації, ризикують постраждати від синдрому токсичного шоку. Хвороба може вразити будь-кого. До факторів ризику належать рани на шкірі, опіки, укуси комах, хірургічні втручання та використання менструальних чаш, контрацептивних губок і діафрагм (особливо якщо жінка використовує їх довше рекомендованого в інструкції часу). У США захворювання найчастіше трапляється у жінок під час менструації та після хірургічних операцій, утім, йдеться про статистику в мирний час. В умовах війни, коли ймовірність отримати поранення зростає як у цивільних, так і у військових, збільшується  імовірність розвитку синдрому токсичного шоку. Наприклад, у березні-квітні 1985 року на одній із військових баз США тренували новобранців. У результаті інтенсивних фізичних навантажень вони порозтирали шкіру на ногах і у трьох із них розвинувся синдром токсичного шоку. Науковці протестували усіх військових у тренувальному таборі й виявили, що ті люди, які до поранення мали на шкірі поодинокі бактерії золотистого стафілокока, після пошкодження шкіри отримали синдром токсичного шоку. У всіх інших захворювання не виявили.

Які симптоми хвороби

Небезпека захворювання полягає в тому, що його симптоми проявляються раптово і стрімко погіршуються. До них належать лихоманка, діарея, яскраві висипи на шкірі, подібні до сонячних опіків, білий наліт на язиці та губах, яскраво-червоні білки очей. У хворого можуть часто траплятися запаморочення та непритомність.

На початку синдром токсичного шоку іноді схожий до грипу, адже хворий може скаржитися на подібні симптоми: слабкість, втомлюваність, біль у м’язах і горлі, кашель. Водночас рана, крізь яку бактерії потрапили до організму, може не мати жодних ознак запалення, адже токсини отруюють тіло у невеликих кількостях глибоко під шкірою.

Хвороба розвивається протягом доби-трьох після потрапляння бактерій в середовище без кисню, тому за перших симптомів слід звернутися до лікаря, адже зволікання може призвести до ампутації ураженої кінцівки (якщо вона була поранена) або відмови роботи важливих внутрішніх органів, що може мати летальні наслідки.

Як діагностують і лікують захворювання

Наразі немає конкретного аналізу, який би дозволив швидко і чітко сказати, що у пацієнта розвинувся синдром токсичного шоку. Запідозривши зле, лікар може попросити здати зразки крові, сечі, мазки з горла, шийки матки або піхви для тестування у лабораторії на наявність стрептококів групи А чи стафілококів. Оскільки пошкодження внутрішніх органів під час синдрому токсичного шоку – поширене явище, лікар може додатково призначити рентген чи магнітно-резонансну томографію.

Хворого невідкладно госпіталізують, часто одразу у відділення інтенсивної терапії. Там можуть призначити антибітико- та імунотерапію, а також вжити заходів задля забезпечення життєдіяльності організму: кисень для полегшення дихання та препарати для стабілізації тиску. Якщо людина зволікала зі зверненням до лікаря, може знадобитися хірургічне втручання, аби видалити відмерлі тканини. Уже через кілька днів інтенсивної терапії хворий відчує полегшення, утім повний курс лікування може тривати кілька тижнів.

Чи можна знизити ймовірність появи захворювання

Синдром токсичного шоку переважно розвивається у людей, які є носіями бактерій, що здатні виробляти суперантигени, утім існує невелика ймовірність заразитися мікроорганізмами від забруднених поверхонь, уламків будівель чи людини, яка надає допомогу під час поранення. Тому складно сказати, хто є в особливій групі ризику, і лабораторний тест на наявність золотистого стафілокока чи стрептококів на шкірі або слизових не допоможе, адже підчепити заразу ми можемо будь-якої хвилини після негативного результату тесту.

Спеціалісти Інституту Джона Гопкінса радять серйозно ставитися до знезараження будь-яких ран, а також спостерігати за станом здоров’я після поранення. У разі появи перших симптомів синдрому токсичного шоку слід негайно звернутися до лікаря. Тут краще зайвий раз перевірити, ніж втратити кінцівку чи орган.

В умовах відсутності води чи можливості помити руки краще відмовитися від використання менструальних чаш, тампонів та жіночих бар’єрних контрацептивів. Жінкам, які раніше мали синдром токсичного шоку, слід узагалі від них відмовитися, адже на поверхні їхнього тіла вже живуть небезпечні бактерії, що підвищує ймовірність повторного розвитку хвороби.

ДЖЕРЕЛО