Доброякісний гострий дитячий міозит

Доброякісний гострий дитячий міозит  —  БКМ — це самообмежене захворювання, що супроводжує гострі вірусні інфекції, яке переважно спостерігається у дітей під час епідемій грипу. Він складається з вираженого болю та чутливості, зазвичай локалізованих у литках. Повідомляється, що ця форма найчастіше спостерігається при інфекціях грипу А або В. Це часто спостерігається під час епідемій грипу, включаючи спалах грипу В у Німеччині у 2007–2008 роках і пандемію вірусу грипу А (H1N1) у 2009–2010 роках. Пік міозиту відбувається, коли гостра хвороба стихає, зазвичай через 24-48 годин після зникнення таких симптомів, як лихоманка, кашель і нежить.

Перегляньте записи та зареєструйтесь на майбутні заходи в межах Ortho Trauma Friday.

Дитина часто відмовляється ходити або буде відчувати труднощі при ходьбі через біль або справжню м'язову слабкість. Щиколотки утримуються в плантарно-зігнутому положенні, і пацієнт буде чинити опір спробам тильного згинання щиколотки через біль. Доброякісний гострий міозит слід включити в диференціальну діагностику дітей з раптовими труднощами при ходьбі.

М’язові ферменти підвищуються у 20-30 разів від норми. Рабдоміоліз зустрічається рідко, він зустрічається лише в 3 відсотках із 316 випадків дитячого міозиту в ретроспективному огляді літератури.

Біопсія м’язів під час симптоматичної фази виявляє ознаки некрозу м’язів і регенерації м’язових волокон з помірною інфільтрацією поліморфно- або мононуклеарними лейкоцитами. Повне клінічне одужання зазвичай спостерігається через 3–10 днів, а підвищення рівня м’язових ферментів припиняється протягом 3 тижнів.

В одному ретроспективному дослідженні 65 пацієнтів з доброякісним міозитом середній вік становив 6,6 року, і 66 відсотків пацієнтів були хлопчиками. Найбільш поширеними симптомами були двосторонній біль у литках (100 відсотків), відмова ходити (94 відсотки) і дифузна слабкість (87 відсотків). Медіана креатинінкінази становила 1827 Од/л (міжквартильний діапазон 915-2462 Од/л), а середній час до нормалізації становив сім днів. 

Лікування – Лікування вірусного міозиту слід підбирати індивідуально залежно від типу симптомів, тяжкості та, якщо є, ступеня підвищення креатинкінази (КК). Більшість випадків є самообмеженими та не мають патологічних ознак запалення. Лікування спрямоване на полегшення симптомів і лікування ускладнень, якщо вони виникають. Пацієнтів можна лікувати анальгетиками (наприклад, ацетамінофеном) і нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) для полегшення інших симптомів, пов’язаних з вірусом.

Додатково:

Пацієнти з гострим вірусним міозитом, ускладненим рабдоміолізом, зазвичай потребують додаткової терапії для запобігання гострому ураженню нирок.

Пацієнтам із рабдоміолізом, які мають значення креатинкінази (КК) у плазмі крові >5000 одиниць/л, і тим, у кого показники КК підвищуються незалежно від вихідного значення, пропонується внутрішньовенне введення рідини. Необхідно вводити внутрішньовенні рідини для запобігання ГПН, доки з послідовних лабораторних значень не буде зрозуміло, що рівень КК у плазмі становить ≤5000 одиниць/л і не підвищується.

Початкова швидкість – швидкість початкового введення рідини відрізняється залежно від того, чи є у пацієнта рабдоміоліз, чи гемоліз. Початкова потреба в рідині, як правило, більша для пацієнтів з рабдоміолізом, у яких часто спостерігається значне зменшення об’єму через секвестрацію значної кількості рідини в пошкоджених м’язах.

• Пацієнтам із рабдоміолізом ми починаємо введення ізотонічного фізіологічного розчину зі швидкістю 1–2 л/год.
• Пацієнтам із гемолізом ми починаємо введення ізотонічного фізіологічного розчину зі швидкістю 100–200 мл/год. Вища початкова швидкість (від 200 до 300 мл/год) може бути доцільною для пацієнтів із більш важким гемолізом.

ДЖЕРЕЛО: https://www.uptodate.com/