Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба і ризик гострого інфаркту міокарда

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — хронічний стан, зумовлений ретроградним закидом кислого шлункового вмісту в стравохід, що призводить до типових симптомів (печія, регургітація) та позастравохідних проявів (хронічний кашель, хрипи, ларингіт, ерозія зубів тощо). Глобальна поширеність ГЕРХ сягає ≈13%, а у Північній Америці — ≈15%. ГЕРХ має численні спільні чинники ризику з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями (АСЗ): ожиріння, куріння, метаболічний синдром, вік, гіподинамія.

Окремі спостереження пов’язували ГЕРХ з кальцифікацією коронарних артерій і змінами коронарної перфузії на фоні кислотної експозиції стравоходу. Водночас результати щодо асоціації ГЕРХ із ризиком ГІМ залишалися непослідовними. Систематичний огляд і метааналіз 2025 року спрямовано на кількісну оцінку цього зв’язку, використовуючи дані когортних досліджень із великими популяціями.

Матеріали та методи

Критерії включення

• Дизайн: когортні (проспективні/ретроспективні) або наближені до когортних популяційні дослідження з розмежуванням експозиції (ГЕРХ) та компаратора (без ГЕРХ).
• Популяція: дорослі без вихідного АСЗ або з його контролем у моделях.
• Визначення експозиції та виходів: ГЕРХ — за кодами МКХ-9/10, опитувальниками та/або верифікаційними методами; ГІМ — за кодами МКХ/CPT, фенокодами консорціумів або самозвітами з наступною медичною верифікацією.
• Потрібні оцінки ефекту: ВР/HR/ВШ з 95% ДІ; пріоритет — багатофакторно скоригованим.

Статистичний аналіз

• Об’єднання ефектів: модель випадкових ефектів ДерСімоніана–Лейрда.
• Гетерогенність: Q-тест, I² (0–25% низька; 26–50% помірна; 51–75% значна; >75% висока).
• Упередженість публікацій: візуальний аналіз лійкоподібної діаграми (Egger — недоцільний при <10 дослідженнях).
• Результати

Отримана оцінка помірної величини (≈27% відносного підвищення) вказує на статистично значущий, але не «величезний» зв’язок ГЕРХ із ризиком ГІМ. Враховуючи різнорідність, доцільно трактувати асоціацію як сигнал до підвищеної пильності щодо кардіоподій у пацієнтів із ГЕРХ, а не як підставу для радикальної зміни ведення ГЕРХ.

Можливі механізми

1. Системне запалення. У ГЕРХ (ерозивній/неерозивній) описано підвищення прозапальних медіаторів (IL-6, TNF-α, MMP-3/9 тощо), пов’язаних із вразливістю атеробляшок і ремоделюванням стінки судин.
2. Вегетативні/езофагокоронарні рефлекси. Кислотна експозиція стравоходу здатна знижувати коронарну перфузію й провокувати вазоспазм у чутливих осіб; описані порушення ритму/ішемічні зміни при езофагеальній стимуляції.
3. Спільні чинники ризику. Ожиріння, куріння, метаболічний синдром, алкоголь, апное сну — можуть формувати залишкову конфаундацію, навіть при коригуванні.
4. Діагностичне перекриття. Ретростернальний біль при ГЕРХ може маскувати кардіалгії, затримуючи діагностику АСЗ. Навпаки, ішемія може погіршувати моторику стравоходу та симптоматику ГЕРХ.

Клінічне значення

• Для ПМД/сімейних лікарів і гастроентерологів: пацієнт із ГЕРХ не є «кардіобезпечним» за замовчуванням. Потрібні кардіометаболічний скринінг і грамотний тріаж болю у грудях.
• Для кардіологів/невідкладної допомоги: анамнез ГЕРХ не зменшує вірогідність ГІМ у пацієнта з гострим болем у грудях; необхідні стандартні діагностичні кроки.

Чи змінює це лікування ГЕРХ?

Ні. Метааналіз не демонструє, що кислотосупресивна терапія запобігає MACE чи смертності; її ціль — контроль симптомів/ускладнень ГЕРХ. Водночас у пацієнтів із високим кардіоризиком варто уважно оцінювати лікарські взаємодії і застосовувати мінімально ефективні дози.

Практичні наслідки для клінічної практики

1) Тріаж болю у грудях у пацієнта з ГЕРХ (амбулаторний алгоритм)

1. Червоні прапорці: тривалість >10–20 хв, іррадіація (шия/щелепа/ліва рука), диспное, пітливість, нудота/блювання, синкопе, вік >45 (ж)/>55 (ч), численні фактори ризику.
2. Негайно: ЕКГ у 12 відведеннях; за можливості — високочутливий тропонін.
3. Оцінка ризику: HEART/EDACS; середній/високий ризик → направлення на госпіталізацію/ШВЛД.
4. Не «списувати» симптоматику лише на ГЕРХ до кардіальної верифікації.

Перегляньте записи:

2) Кардіометаболічний скринінг у пацієнтів із ГЕРХ

• АТ, ліпідограма (LDL-C/не-HDL-C), глікемія/НbA1c, ІМТ/окружність талії, тютюн/алкоголь, апное сну (STOP-Bang).
• Модифікація ризиків: зниження маси тіла при надмірі, структурована фізична активність, відмова від тютюну, контроль алкоголю, корекція харчування.
• Профілактика медикаментозна: за чинними настановами (національними/ESC) залежно від стратифікації ризику — без використання торгових назв.

3) Ведення ГЕРХ з урахуванням кардіоризику

• Чіткі покази до антисекреторної терапії; мінімально ефективна доза; періодичний step-down при контролі симптомів.
• Оцінка взаємодій (зокрема з антитромбоцитарними/антитромботичними засобами) та коморбідності.
• Пацієнтська освіта: різниця між печією і кардіальним болем; коли звертатися негайно.

Висновок

Систематичний огляд і метааналіз 2025 р. продемонстрували помірну, але стійку асоціацію ГЕРХ із підвищеним ризиком ГІМ (≈27%). Це не є підставою змінювати терапевтичні цілі у власне лікуванні ГЕРХ, проте вимагає вищої клінічної пильності щодо кардіальних подій, рутинного кардіометаболічного скринінгу та своєчасного тріажу болю у грудях. Подальші дослідження мають з’ясувати каузальні шляхи, роль субтипів ГЕРХ, вплив різних втручань (фармакологічних, ендоскопічних, хірургічних) на серцево-судинні події і смертність.

ДЖЕРЕЛО: onlinelibrary

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.