Дослідження показало, що організм по-різному переробляє хороші та погані жири

Концепція «хороших жирів» і «поганих жирів» десятиліттями впливала на дієтичні тренди, політику охорони здоров’я та біомедичні дослідження. Нове дослідження під керівництвом Томаса Валліма (UCLA, кардіологія) показує, як організм на молекулярному рівні по-різному поводиться з жирами, і відкриває потенціал для підходів у лікуванні ожиріння, діабету та інших метаболічних станів.

Дослідники виявили: якщо «налаштувати» жовчні кислоти, можна вибірково краще поглинати «корисні» жири та більше виводити «шкідливі», із метаболічними перевагами. Це пов’язано, зокрема, з підвищенням секреції гормонів насичення, як-от глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1) — механізм, який лежить в основі препаратів для зниження маси тіла на основі семаглутиду.

Жовчні кислоти як «воротарі» всмоктування жиру

Жири потрібні для виживання, а жовчні кислоти «емульгують» жир у кишечнику й полегшують його всмоктування. У сучасній реальності з надлишком жирної їжі це може сприяти набору ваги, особливо на тлі західної дієти з високою часткою насичених жирів. Команда (Елвін Чан, Келсі Джарретт, Рошель Лай) досліджувала, як жовчні кислоти регулюють всмоктування ліпідів при метаболічних станах.

Модель із CRISPR і порівняння з блокатором всмоктування жиру

Келсі Джарретт застосував CRISPR для «вимкнення» ферменту синтезу жовчних кислот CYP7A1, що знизило рівень жовчних кислот приблизно на 50% у дорослих мишей.

Щоб мати «позитивний контроль», інша група мишей отримувала орлістат (механізм інший: блокує всмоктування жиру без зниження жовчних кислот). Протягом 8 тижнів обидві групи були на високожировій дієті. Обидві поглинали менше жиру, але захист від набору ваги був лише у мишей без CYP7A1.

Чому ефект кращий при зниженні жовчних кислот: роль GLP-1

Миші з CRISPR-моделлю їли не більше, ніж контрольні, тоді як на орлістаті — їли більше. Аналіз калорійності фекалій показав: обидві групи виводили більше калорій, але без компенсаторного підвищення апетиту це відбувалося лише при CRISPR-моделі.

У цих мишей секреція GLP-1 була більшою, ніж у групі орлістату. Додаткові аналізи вказали, що вивільнення GLP-1 пов’язане з всмоктуванням жиру, причому у CRISPR-мишей жир всмоктувався далі по кишечнику, що могло активувати рецептори, які стимулюють секрецію GLP-1 і сигнал «досить» для мозку.

Як це змінює жировий склад тканин

Ліпідоміка + гістологія показали: обидва втручання змінювали профіль жирних кислот у тканинах, але в різні боки.

• У мишей Cyp7a1 CRISPR печінка мала більше поліненасичених («корисних») жирів і менше насичених(«шкідливих»).
• Орлістат знижував всмоктування жиру «широко», включно з корисними поліненасиченими, і це запускало в печінці синтез нових жирів — відповідь, що з часом може сприяти метаболічній дисфункції.

Відстеження окремих жирних кислот показало: Cyp7a1 CRISPR-миші продовжували краще поглинати поліненасичені жири, а насичені частіше «йшли» у випорожнення.

Механізм: не всі жири й не всі жовчні кислоти однакові

Жовчні кислоти пакують жирні кислоти в міцели. Експерименти зі жовчю миші й людини показали: насичені жири потребують більше жовчі для розчинення, ніж ненасичені. Також людська жовч виявилась ефективнішою (потрібно менше жовчі), що натякає: люди легше засвоюють жир.

Далі CRISPR-підходами змінювали склад жовчних кислот і додавали їх по одній, щоб оцінити внесок кожної. Видалення ферменту утворення холєвої кислоти знижувало всмоктування насичених жирів, тоді як ненасичені засвоювалися майже нормально.

Засвоєння жирів є вибірковим, а різні жовчні кислоти по-різному впливають на абсорбцію. Маніпуляція жовчними кислотами потенційно дозволяє змістити метаболізм у бік кращого профілю жирів і посилити сигнали насичення (GLP-1), на відміну від «грубого» блокування всмоктування жиру.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.