Дані, що змінюють клінічну практику при гастроезофагеальній аденокарциномі

Нові результати дослідження III фази продемонстрували, що схеми лікування, які включають занідатамаб, забезпечують статистично значуще подовження виживаності без прогресування захворювання (ВБП) та загальної виживаності в першій лінії терапії у пацієнтів із HER2-позитивною місцево-поширеною або метастатичною гастроезофагеальною аденокарциномою.

Дослідження показало, що застосування занідатамабу в комбінації з хіміотерапією, з інгібітором PD-1 тислелізумабом або без нього, призводило до медіани ВБП понад 12 місяців та медіани загальної виживаності понад 24 місяці. Це перше дослідження III фази, у якому вдалося досягти таких результатів у цій популяції пацієнтів, повідомила керівниця дослідження доктор медичних наук Олена Елімова з Онкологічного центру принцеси Маргарет (Торонто, Канада) під час пресбрифінгу на симпозіумі ASCO Gastrointestinal Cancers Symposium 2026.

«Це результати, що змінюють практику та пропонують новий терапевтичний варіант для пацієнтів із HER2-позитивним раком верхніх відділів шлунково-кишкового тракту», — зазначила доктор медичних наук Рачна Шрофф, співкерівниця клінічної дослідницької групи з пухлин шлунково-кишкового тракту Онкологічного центру Університету Аризони (Тусон, США).

Задоволення нагальної клінічної потреби

Близько 20% пацієнтів із гастроезофагеальною аденокарциномою, включно з раком шлунка, гастроезофагеального переходу та стравоходу, мають HER2-позитивний статус пухлини. У значної частини пацієнтів із метастатичною формою захворювання прогресування відбувається протягом першого року лікування.

За словами Олени Елімової, у цій когорті існує «нагальна» незадоволена потреба в нових стратегіях, спрямованих на HER2, які дозволили б покращити довгострокові клінічні результати.

Занідатамаб є подвійним біспецифічним антитілом, спрямованим проти HER2, яке одночасно зв’язується з двома різними позаклітинними доменами рецептора HER2 (домени 2 та 4). Такий механізм дії призводить до зшивання білків HER2, кластеризації рецепторів на поверхні клітини та реалізації кількох протипухлинних механізмів дії.

Дизайн і характеристика дослідження

У дослідженні взяли участь 914 пацієнтів із раніше нелікованою метастатичною або місцево-поширеною неоперабельною гастроезофагеальною аденокарциномою. Пацієнтів було рандомізовано у співвідношенні 1:1:1 до трьох груп лікування:

• занідатамаб у комбінації з хіміотерапією та тислелізумабом
• занідатамаб у комбінації з хіміотерапією
• трастузумаб у комбінації з хіміотерапією (стандарт лікування для цієї категорії пацієнтів)

Хіміотерапевтичні режими включали капецитабін у поєднанні з оксаліплатином або, за вибором лікаря, 5-фторурацил у поєднанні з цисплатином.

Усі пацієнти, які отримували занідатамаб, отримували профілактику діареї — відомого побічного ефекту цього препарату. Також усі учасники дослідження отримували стандартну профілактику для запобігання інфузійним реакціям.

Демографічні та клінічні характеристики були збалансованими між групами. Більшість пацієнтів були чоловіками; близько половини походили з азійських регіонів; у більшості було de novo метастатичне захворювання. У 83% учасників визначався статус HER2 IHC 3+, а приблизно у 30% показник позитивності площі пухлини становив менше 1%.

Ефективність лікування

Після медіанного періоду спостереження понад 2 роки виживаність без прогресування була статистично значуще вищою в обох групах, що отримували занідатамаб, порівняно з групою трастузумабу. Медіана ВБП становила 12,4 місяця у пацієнтів, які отримували занідатамаб у поєднанні з хіміотерапією з тислелізумабом або без нього, порівняно з 8,1 місяця у групі трастузумабу.

Занідатамаб знижував ризик прогресування захворювання або смерті на 35% у групі занідатамаб + хіміотерапія (HR 0,65; p < 0,0001) та на 37% у групі потрійної терапії (HR 0,63; p < 0,0001). Переваги спостерігалися в усіх ключових підгрупах, зокрема залежно від географічного регіону та статусу PD-L1.

Перегляньте запис:

Загальна виживаність та протипухлинна активність

Під час першого проміжного аналізу відзначено чітку тенденцію до покращення загальної виживаності при застосуванні занідатамабу в поєднанні з хіміотерапією порівняно з трастузумабом (медіана 24,4 проти 19,2 місяця; HR 0,80; p = 0,0564).

При застосуванні занідатамабу у комбінації з тислелізумабом та хіміотерапією медіана загальної виживаності становила 26,4 місяця проти 19,2 місяця у контрольній групі (HR 0,72; p = 0,0043).

Відповіді на лікування у групах із занідатамабом були глибшими та тривалішими. Медіана тривалості відповіді наближалася до 21 місяця у групі потрійної терапії, близько 14 місяців — у групі занідатамаб + хіміотерапія та близько 8 місяців — у групі трастузумабу.

Безпека та переносимість

Загальні профілі безпеки відповідали відомим профілям кожного з методів лікування. Побічні ефекти III ступеня або вище спостерігалися у 72% пацієнтів у групі потрійної терапії та приблизно у 59% пацієнтів у двох інших групах.

Припинення лікування через побічні ефекти відбулося у 12% пацієнтів, які отримували потрійну терапію, у 8,5% пацієнтів у групі занідатамаб + хіміотерапія та у 2,3% пацієнтів у групі трастузумабу. Летальні побічні явища, пов’язані з лікуванням, зафіксовані у одного пацієнта в групі занідатамаб + хіміотерапія, у семи пацієнтів (2,4%) у групі потрійної терапії та у чотирьох пацієнтів (1,3%) у контрольній групі.

Діарея була найпоширенішим побічним явищем у всіх групах, однак терапія, спрямована на HER2, рідко припинялася через цей побічний ефект.

Клінічні перспективи

Дослідники планують провести додатковий проміжний аналіз загальної виживаності в середині 2026 року для комбінації занідатамабу з хіміотерапією.