Різке зростання захворювань печінки, пов’язаних з алкоголем: сучасні тенденції та клінічні виклики

За останні два десятиліття зафіксовано різке зростання тяжких форм ураження печінки, пов’язаних із вживанням алкоголю, зокрема значного фіброзу. Це відбувається на тлі відносно стабільного рівня споживання алкоголю в популяції, що вказує на зміну чутливості населення до гепатотоксичного впливу алкоголю та роль супутніх метаболічних і соціальних факторів ризику.

Про це свідчать дані дослідження, опублікованого 23 липня 2025 року в журналі Clinical Gastroenterology and Hepatology, під керівництвом Браяна Лі, доктора медичних наук, гепатолога і спеціаліста з трансплантації печінки з Keck Medicine Університету Південної Каліфорнії.

Дослідники проаналізували дані Національного обстеження здоров’я та харчування США (NHANES) за період з 1999 по 2020 рік. У дослідження було включено 44 628 дорослих, з яких 2474 особи були класифіковані як ті, що зловживають алкоголем. Надмірне вживання алкоголю визначали як споживання щонайменше 20 г чистого алкоголю на добу для жінок та 30 г на добу для чоловіків протягом попереднього року. Особи з гепатитами B або C були виключені з аналізу.

Первинною кінцевою точкою був високий показник індексу FIB-4, який використовується як неінвазивний маркер запущеного фіброзу печінки. Порогові значення становили понад 2,67 для осіб віком до 65 років та понад 3,25 для осіб старше 65 років. Раніше було показано, що такі значення FIB-4 асоціюються з приблизно 25-кратним підвищенням ризику смерті, пов’язаної із захворюваннями печінки.

Аналіз продемонстрував більш ніж дворазове зростання поширеності високого рівня FIB-4 серед осіб, які зловживають алкоголем. Якщо у 1999–2004 роках цей показник становив 1,8%, то у 2013–2020 роках він зріс до 4,3%. Для порівняння, серед осіб, які не вживали алкоголь у надмірних кількостях, зростання було значно менш вираженим — з 0,8% до 1,4% за той самий період.

Принципово важливим є те, що середній рівень споживання алкоголю в популяції протягом усього періоду спостереження залишався відносно стабільним. Це свідчить про те, що зростання частоти тяжкого фіброзу печінки не пояснюється збільшенням кількості випитого алкоголю, а радше пов’язане зі змінами характеристик самих споживачів.

Серед осіб, які зловживають алкоголем, зафіксовано суттєві зрушення у профілі ризику. Поширеність метаболічного синдрому зросла з 26,4% у 1999–2004 роках до 37,6% у 2013–2020 роках. Крім того, середній вік цієї групи підвищився, а частка жінок і людей, які живуть у бідності, стала більшою.

Жінки, особи віком від 45 років, люди з метаболічним синдромом та ті, хто перебуває у складних соціально-економічних умовах, виявилися найбільш уразливими до розвитку значного фіброзу печінки на тлі вживання алкоголю. Ці фактори, ймовірно, підвищують чутливість печінки до токсичного впливу алкоголю, навіть за незмінного рівня його споживання.

Додаткові аналізи, які обмежували вибірку особами віком 35–65 років або виключали пандемічний період, підтвердили ті самі тенденції: за приблизно 20 років поширеність вираженого фіброзу печінки серед людей, які зловживають алкоголем, зросла у 2–3 рази.

Клінічне значення та наслідки для практики

Захворювання печінки, пов’язані з алкоголем, залишаються однією з провідних причин смертності від хронічних хвороб печінки. Отримані дані є серйозним сигналом тривоги для системи охорони здоров’я, оскільки демонструють зростання тяжких уражень печінки в умовах, коли загальний рівень вживання алкоголю не збільшується.

Це означає, що традиційний фокус виключно на кількості спожитого алкоголю є недостатнім. Необхідно системно оцінювати супутні фактори ризику, зокрема наявність метаболічного синдрому, ожиріння, цукрового діабету, соціально-економічні умови та вік пацієнта. Скринінг на фіброз печінки за допомогою неінвазивних інструментів, таких як FIB-4, може відігравати ключову роль у ранньому виявленні пацієнтів із високим ризиком прогресування захворювання.

Автори зазначають низку обмежень, зокрема перехресний дизайн NHANES, що не дозволяє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, а також використання самозвітів щодо споживання алкоголю, які можуть не враховувати коливання з часом. Крім того, FIB-4 є сурогатним маркером фіброзу і не замінює гістологічної верифікації.

Сукупні дані свідчать про те, що зростання захворюваності та смертності від хвороб печінки, пов’язаних з алкоголем, може бути зумовлене підвищеною вразливістю населення до гепатотоксичного впливу алкоголю на тлі поширення метаболічних і соціальних факторів ризику. Це підкреслює необхідність термінового підвищення обізнаності, розширення програм скринінгу та комплексного підходу до профілактики і лікування пацієнтів, які зловживають алкоголем.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.